Колишній чоловік раптово вирішив будувати наші стосунки наново. Такий кумедний, я не можу! Сам мене зі скандалом покинув, а тепер намагається якось мене зацікавити у нових стосунках із ним.

Причому кинув із дитиною на руках, дав всього тиждень, щоб виселитися з квартири, і палець об палець не вдарив, аби хоч якось допомогти.

– Ти ж така самостійна, гроші такі шалені заробляєш, нікого не слухаєшся, от і розбирайся сама тепер, – заявив мені “коханий” чоловік.

А історія почалася з того, що мені після декрету на роботі запропонували підвищення. Я з декрету вийшла, коли синові виповнився рік.

Мама тоді вийшла на пенсію і запропонувала мені вийти на роботу, доки вона сидить із онуком. А гроші нам тоді були потрібні, бо вагітність трапилася раптово, коли ми тільки кредит на машину взяли.

Рік якось перебивалися, батьки сильно допомагали, але все одно ледве зводили кінці з кінцями. Загалом, мамина пропозиція була просто порятунком для нас. Я попередила начальство та вийшла на роботу. Чоловік цього теж потішився тоді.

Я працювала місяців дев’ять, коли начальниця запропонувала мені тимчасове підвищення. Там її заступник йшла в декрет, потрібна була надійна людина, яка в курсі роботи.

Я з радістю погодилася, бо таке підвищення, хай і на якийсь час, суттєво піднімало мені зарплату. Чоловікові розповіла, але якось він не зрадів.

На роботі довелося проводити більше часу, бо обов’язків побільшало, що й не дивно за підвищену зарплату.

Чоловік почав обурюватися, що я перестала працювати по хаті. Як це так, він прийшов з роботи, а йому нема чим вечеряти! Він навіщо взагалі одружився?

Хоча я намагалася не забувати про домашнє господарство, але періодично відбувалися накладки. Але це не привід для істерики, я вважаю.

Я не з подружками вештаюся, а працюю. Син цілий день з моєю мамою, там його і погодують, а чоловік може і сам пару разів на тиждень потурбуватися про вечерю.

Але то я вечерю не приготую, то забуду прання закинути, а у чоловіка шкарпетки закінчилися, то вдома другий тиждень прибрати не можу. Приводи для скандалів перебували дедалі частіше.

При цьому ми ударними темпами виплачували кредит за машину, на якій їздить лише чоловік, я на роботу каталася громадським транспортом, бо чоловікові в інший бік їхати.

Звичайно, я отримувала більше, платила за кредит зі своїх грошей, ще й з переплатою. Але чоловік вважав за краще помічати не це, а немитий посуд.

Я намагалася встигати і вдома, і на роботі, але є нездійсненні місії, ця з таких. Все-таки я не робот, мені знайома втома. Хотілося доповзти до хати, поїсти, трохи погратися з дитиною і раніше лягти спати, а не вислуховувати істерики чоловіка на тему відсутності шкарпеток.

Але остаточно його почало накривати, коли начальниця запропонувала мені переїзд із черговим підвищенням зарплати. Вона сама отримала підвищення, її переводять до іншої філії, а вона вирішила, щоб можна було забрати туди й мене.

Місто інше, незручності з переїздом, звичайно, зате зарплата ще вища. Та й чоловікові вона обіцяла щось підшукати. Пропозиція була з усіх боків приваблива.

На крилах я летіла порадувати чоловіка новими звістками, але він якось скептично вислухав мене, а потім заявив, що ми нікуди не їдемо.

– Ми – це означає, що і ти теж. Нема чого мотатися по країні, якось і без твого підвищення проживемо.

Пам’ятаю я, як ми жили без мого підвищення. Щось мені не хочеться повторювати досвід. Тому чоловікові я відповіла, що він може залишатися, а от я поїду однозначно, я вже погодилася.

Тоді чоловік заявив, що він подає на розлучення і я маю тиждень, щоб разом із дитиною переїхати з квартири. Йому не має значення, куди, якими силами. Я ж самостійна, впораюся.

Мені допомогли батьки, начальниця увійшла в становище, впоралася я загалом. Переїхали із сином спочатку до батьків, потім до того міста, куди запрошували по роботі.

Там і квартиру знайшли, і дитину у приватний садок влаштувала. Не все без проблем, але зрештою все вийшло, гріх скаржитися.

Колишній з’являвся раз на місяць. Писав смс із запитанням, а чи отримала я його “щедрі” аліменти. Я відповідала так, на цьому діалог припинявся. Бачитися з сином він не рвався.

А десь тиждень тому почав написувати просто так, до виплати аліментів ще багато часу. Почав розповідати, що якось ми неправильно живемо, адже в нас син.

Дійшло до пропозицій знову жити разом. Він навіть згоден приїхати до нас, а начальниця обіцяла допомогти з місцем роботи для нього.

Я засумнівалася, що таке можливо, адже не на рівному місці ми розлучилися. Чоловік почав щось пояснювати, з яких я зрозуміла, що весь сир-бор через те, що я почала заробляти більше за нього. Вирішила уточнити, чи це так.

– Проблема не в тому, що більше заробляєш, а в тому, що ти не послухалася. Я ж сказав, що ми нікуди не їдемо, а ти почала суперечити, хоча я голова сім’ї, – пояснив мені чоловік.

Довелося його повідомити, що я й далі планую жити своїм розумом, а не слухати, що мені накаже чоловік. Так що чоловік зі своїм комплексом “бога” може йти куди подалі. Особливо після того, як він мене та сина з квартири вигнав.

КІНЕЦЬ.