Якось моя 40-річна подруга Ольга розповіла мені про складний етап у своєму житті. Вони з чоловіком Денис були одружені вже понад 20 років, мали двох дітей, старший уже закінчував школу, а молодший навчався у п’ятому класі.

До першої декретної відпустки Оля недовго пропрацювала, але після нетривалого повернення звільнилася через розбіжності з начальством.

Денис переконував її зосередитися на сім’ї, вважаючи, що вона дорожча за кар’єру. 15 років Оля присвятила домашньому господарству.

Вона готувала, прибирала, вела розклад дітей та брала участь у їхніх шкільних заходах. Вона стежила за тим, щоб удома все було в порядку, вважаючи, що це її роль, адже Денис завжди підтримував її в тому, щоб вона залишалася вдома.

Проте нещодавня зустріч із друзями принесла несподіване одкровення. Подруги Ольги, на відміну від неї, робили кар’єру і вносили фінансовий внесок у своє господарство.

Денис порівняв Олю з ними, невигідно підкресливши відсутність у неї амбіцій та фінансового внеску з її боку.

Ця заява глибоко поранила жінку, адже вона присвятила своє життя їхньому дому та дітям за їхнім загальним рішенням. Денис зробив успішну кар’єру та добре забезпечував родину. Вони жили в достатку, регулярно ремонтували будинок, змінювали машини та оплачували освіту дітей.

При цьому він не вкладався у домашні обов’язки, залишаючи все на плечах Ольги. Коли Ольга нагадала, що саме Денис попросив її сидіти вдома, чоловік почав стверджувати, що вона його не так зрозуміла.

У результаті Оля була збентежена і скривджена, не знаючи, як реагувати на таку зміну щодо нього. Вона відчувала, що її недооцінюють за роки відданості сім’ї, і була збентежена щодо свого подальшого шляху.

Незважаючи на їхнє комфортне життя, тепер перед нею стояла дилема: шукати роботу в її віці і просто примиритися з очікуваннями чоловіка, що змінилися?