«Чому я допомагав усім, а мені ніхто навіть не запропонував допомогу? Чому я підтримував усіх, а мене ніхто не підтримав? Чому я роздавав гроші, а мені у скрутну хвилину тільки бадьорі картинки в мережі надсилали?»…

Відповідь цілком очевидна. Нерозумно йти в ліс і гриби туди нести. Або ягоди. Нерозумно в яблуневий сад нести яблука. Це всі чудово розуміють. Тільки наївні так роблять – несуть і везуть те, що і так удосталь є, і дається задарма.

Нікому на думку не спадає, що вам потрібна реальна допомога. Ви ж джерело ягід, грибів, грошей та інших благ.

Тому не допомагають тому, хто всім беззаперечно і постійно давав і допомагав. Виробляв блага для інших. Якось безглуздо такому заводу для виробництва благ нести його продукцію, правильно?

У цьому є небезпека ролі благодійника. Виробника благ для інших.

Закінчиться гриби, ягоди – у вас розчаруються. Ну що це за ліс, у якому немає грибів? Що ж це за добра людина, яка не має добра на роздачу?

Одні вас просто почнуть уникати. Якщо ви нічого не робите.

Інші розгніваються і помстяться за те, що ви не виправдали очікування.

Вас приймають за засіб, джерело, а ваше добро – за обов’язок. Ваша іманентна властивість: виробляти блага.

Тому добрі та великодушні люди часто не отримують допомоги. Загалом нічого не отримують.

І це нелюдяно – коли живої людини не бачать, лише споживають.

Тому треба розумніше розподіляти блага. І заявляти про свої потреби.

Інакше можна не лише залишитися без підтримки, а й викликати обурення, – у тих, хто звик лише брати все, що хочеться. І нічого не давати натомість.

КІНЕЦЬ.