Ми з сестрою поступили вчитись в сусіднє місто.

Багато хороших відгуків було про вуз.

По-закінченню я маю працювати перекладачем.

Юля ж поступила в академію. З’їхались на одну квартиру.

Нам було добре разом жити. Готували і прибирали по черзі, ніхто не водив хлопців, але могли посидіти компанією.

Більшість сусідів були привітними, дядя Толя вкручував нам пробки, коли їх вибило.

А для бабусі Ади ми частенько купляли печиво і фрукти.

Все виглядало гармонійно, без стресу і скандалів.

Нові мешканці переїхали в квартиру поруч.

З вигляду звичайна сім’я, чоловік, дружина та хлопчик, приблизно 6 років.

Перший місяць все було спокійно, але одного вечора в них був великий скандал.

Здається було чути аж до 1 поверху. Чоловік кричав, дитина теж.

Я не збиралася стояти осторонь, подзвонила в квартиру, всі затихли, але ніхто не відчинив.

Я подумала, що все втихне, але через годину крики були сильніші. Я викликала правозахисників, нехай вони з цим розбираються.

Після їх візиту стало тихо. Через тиждень ми перестрілись з сусідами біля ліфту.

Жінка виглядала переляканою, а він агресивним. Коли він побачив мене, то почав погрожувати і казати, що якщо я буду вмішуватись, то лише собі гірше зроблю.

І не маю до них ніякого діла. Я не мовчала у відповідь, адже не боюся його.

Жінка лише кинула на мене благальний погляд, щоб я замовкла.

Ми не дуже добре попрощались, але кожен пішов у своє.

Тепер я з їхньої сім’ї ока не спущу, якщо почую крик, то їм так просто не минеться.

А жінку і дитину дуже шкода. Вони ніби залежать від цього мужика.

КІНЕЦЬ.