– А потрібно було припиняти це все ще відразу! – кажуть всі знайомі Марині. – Сама винна у всьому! Адже відразу видно було, до чого вся ця справа йде. Ну добре, привела цю жінку сама в будинок, не знала, що вона з себе представляє, не думала, що людина здатна на таке.

Помилилася, буває, це з кожної може трапитися. Але далі? У неї на очах чоловіка забрали! А Марина всього лише віями плескала. Гнати треба було поганою мітлою при перших же сумнівах. А з чоловіком відразу серйозно говорити.

Сама марина завжди намагалася чинити все розумно, добре зважити та обміркувати.

Відносини будувати виключно на довірі, не опускатися до підозр, стеження, перевірок телефонів і акаунтів в соцмережах, не випитувати і не влаштовувати суперечок.

Просто спочатку треба вибирати людину гідну і порядну – вважала вона. Не здатного на зраду та чогось недоброго. І, вибравши раз в житті і назавжди – довіряти.

Як їй здалося, Олег був саме таким чоловіком. Спокійним, розважливим, надійним, вірним, що мріють про дітей, ніби сам створений для щасливого сімейного життя.

Рік зустрілися, відсвяткували гарне весілля, ще через пару років обоє щасливі чекали на появу немовляти, яке зробить їх радісними батьками.

Всі 9 місяців Олег носив свою дружину на руках. Сам носив аналізи в консультацію, носив додому важкі пакети з фруктами, активно брав участь у виборі приданого.

Зареєструвався на хорошому батьківському сайті, щоб черпати там корисну інформацію, якою ділилися хороші фахівці та батьки новонародженої малечі. Разом же звернули увагу на “зірку” одного з сайтів – Марію.

Марія чекала вже другу дитину, була приблизно на тому самому місяці, що й Марина.

Блог про дітей вона вела просто чудово – цікаво, змістовно, з гумором. І життя у Марії, судячи з усього, було цікавим та яскравим – і працювати на дому вона встигає, і пироги пекти, і в театр сходити, і з дитиною позайматися, і ліпити з полімерної глини, і мильце зварити прямо в себе вдома на кухні.

Її блог майорів щасливими яскравими фото, з дитиною, в парку, і в відмінно відремонтованій квартирі – і з статурою, і з зовнішністю у Марії було просто все відмінно. Не жінка, а справжній скарб для будь-якого чоловіка. Олега вона дуже зацікавила, як сподівалася тоді Ольга, чисто по-людськи.

– А як там Марія? Писала вона сьогодні що-небудь? Чи не народила ще? Вони де збираються народжувати? Коляску купила, кажеш вона, а яку? Може, нам теж таку ж треба було? Може, даремно ми обрали іншу? – постійно запитувала сама Марина у свого чоловіка Олега.

А вже зовсім незабаром виявилося, що вони з Марією майже сусіди.

Зустрілися вони якось: Марія зі своєю старшою дитиною і Марина зі своїм чоловіком.

Олег ще більше проникся захопленням і повагою – треба ж, і в житті Марія і розумниця, і красуня, і дитинка у неї чудова та доглянута, а парфуми які неймовірні, ще й смак гарний має, виходить.

А саму Марину це злегка напружило. Так, чесно кажучи, давно вже напружували ці чоловікові захоплення. Вона навіть з подружкою поділилася ситуацією.

– Ти з глузду з’їхала? – стрепенулася подружка. – І ти на це дивишся так спокійно? Негайно закінчуй це все! У нього дружина дитину чекає, дитина ось-ось народиться, яка йому Марія ? Так я б своєму Васі в такій ситуації раз назавжди б показала, щоб і думати не міг більше ні про кого.

І Марії цій! А нема чого чужим чоловікам посміхатися, так їй і скажи. Нехай зі своїм гуляти ходить. Де її чоловік? Ось де? А я б, знаєш, і на чоловіка її вийшла в такій ситуації, познайомилася б та поговорила з ним гарненько. І простежила б, щоб більше – ні-ні. Бач, ходить, оченятами дивиться. Телефон йому дала? Слухай, ти взагалі добре подумала? Навіщо твоєму чоловікові телефон якоїсь жінки?

Марині навіть довелося заспокоювати свою подругу, яка аж засмутилася через все це.

А заспокоюючи, заспокоїлася трохи і сама. Ну що такого в цьому? Що власне було? Марія дійсно розумна, красива і талановита, нерозумно це заперечувати. Телефонами обмінялися всі разом, про всяк випадок. Влаштовувати якісь розбирання, ставити умови, вистежувати – вона ж не селючка якась.

І все пішло своєю чергою. Народилися діти, чоловік Марини був прекрасним батьком – вставав вночі, летів з роботи додому, щоб погуляти з коляскою, і гуляв годинами. Як потім виявилося – вони зідзвонювалися з Марією і гуляли разом. Марина дізналася про це, коли прогулянки вже увійшли в традицію.

Перша реакція була – обуритися, і сказати припинити це все. А потім подумалося – ну вони ж нічого поганого не роблять, гуляють з дітками, обмінюються порадами. Спілкуються на тему дітей, прогулюючись в парку – спробуй-но походи з коляскою по колу три години. І їй нудно, і йому. Удвох веселіше за розмовою.

Потім Марія розлучилася зі своїм чоловіком – грім серед ясного неба. Олег весь цей час, важкий для жінки, був поруч з нею, підтримував, допомагав, зідзвонювалися рано, вдень і ввечері.

Закінчилося все закономірно: через півтора року після народження дитини Олег просто пішов від Марини та живе тепер з Марією. Марія все так же веде цікавий, популярний блог – до числа її безперечних плюсів, якими можна тепер похвалитися, додалося ще й те, що вона з двома дітьми легко і без проблем вийшла заміж.

І тепер завзято вмовляє молодих мам, зіткнувшись з сімейними проблемами, кидати старих чоловіків – за поворотом напевно чекає новий принц, особисто у неї, у Марії, так в житті і вийшло …

– Сама винна! – знизала плечима подружка марини. – А чого ти хотіла? На твоїх очах чоловіка забирали, а ти мовчала і спокійно спостерігала за цим.

Виходить – і правда, Марина сама винна в усьому.

Ну а що було робити? Влаштувати суперечку з самого початку, припинити їх спілкування, врешті-решт, вийти на зв’язок з тим чоловіком. Ще тоді, коли були тільки розмови, і треба було діяти. Зате вже зараз би були дві нормальні сім’ї і три дитини з рідними батьками.

Марина зараз дуже сумує за чоловіком, не хоче слухати пліток і мало виходить з дому. Жінка ніколи й подумати не могла б, що в неї так в житті все складеться. Кому вона тепер потрібна з дитиною.

КІНЕЦЬ.