Рано вранці в нашій квартирі пролунав дзвінок. Дзвонив син:

— Тато … Мама померла!

— Синку, заспокойся, де ти зараз?

— Тату, я на нашій старій квартирі. Ти під’їжджай сюди, я поки прогуляюсь, набери мене коли приїдеш. Сон як рукою зняло. Ми вже багато років не живемо з дружиною, більш того, ми давно розлучені, а я живу з іншою жінкою. Але все одно, ця звістка, здавалося б логічне завершення її життя, вибило мене з колії. Перед очима почали спливати картинки минулого життя.

З колишньою дружиною ми були ровесниками, одружилися коли нам було по 20 років, відразу ж народили сина. Якийсь час я наш шлюб вважав ідеальним, дуже любив дружину і сина. Влаштувався на роботу вахтами, щоб більше приносити грошей в будинок, дати синові освіту, а дружині гідне життя. Щоб ні в чому не знала потреби, не могла дорікнути мені і ніколи не пошкодувала, що пов’язала своє життя зі мною. Так просто хотів щоб моя сім’я мною пишалася.

Дружина (звали її Карина) завжди любила галасливі компанії, та й познайомилися ми в одній з них на чиємусь дні народження. Коли я почав виїжджати на вахти, перший час Карина поводилася гідно, чекала мене, дбала про сина і вела господарство. Але пройшов більше як рік і після повернення додому я почав помічати що Карина випиває. Спочатку це були, здавалося б, безневинні вечори. Карина говорила що їй сумно самій, попри те що у неї був на руках маленький син.

— Карина, ну як тобі може бути нудно? Деякі взагалі не встигають і не справляються з дитиною на руках. Подивися, у тебе все є, якщо щось потрібно ти скажи я обов’язково куплю. Хочеш комп’ютер купимо? Буде тобі розвага.

— Міша, справа не в тому, що не маю чим зайнятися, просто мені дуже самотньо, тебе ніколи немає поруч з 12 місяців 6 ти проводиш далеко від дому. Розмова не привела ні до чого. Далі стало тільки гірше. Приїжджаючи з вахти я вже не помічав радості в очах Карини. У квартирі оселився стійкий запах перегару і сигаретного диму.

Сина довелося залишати бабусі, поки я знаходився на роботі. Дружина, відчувши свободу, перестала приховувати свої згубні звички, і в один в прекрасний день, повернувшись додому я застав її в компанії п’яних чоловіків.

Вони розпивали алкоголь прямо у нас вдома, де панував неймовірний бардак: Підлога була просто усіяна недопалками, а попіл намертво прилип до липких калюж алкоголю пролитого на підлогу. Вирішивши для себе, що боротися з її згубними звичками більше немає сенсу, я подав на розлучення і на позбавлення дружини батьківських прав. Так я став вільним батьком — одинаком.

Але, Карину не випускав з поля зору. Чим міг допомагав. Якимось чином вона позбулася упорядкованої квартири і переїхала в дерев’яний будинок з пічним опаленням і без каналізації. На свої гроші я купував дрова, колов їх і укладав в сарай.

Якщо потрібна допомога по дому, я ніколи не відмовив. І справа не в тому що я продовжував її любити, просто вона залишилася для мене рідною людиною, яка подарувала мені сина. Її пристрасть до алкоголю я розглядав як захворювання. Вона собі нікого так не знайшла і продовжувала спиватися в гордій самоті.

І ось настав кінець. Кінець життя коханої і дуже красивої колись жінки. Можливо, в тому що її життя пішло під укіс є частка моєї провини.

Можливо, якби я працював на звичайній роботі і проводив більше часу з сім’єю все було б не так. З такими думками я їхав на квартиру колишньої дружини. Вона сиділа на кухні за столом, на якому стояла почата пляшка горілки. У будинку панував звичний бардак. Карина вже не дихала.

Я пройшов до кімнати і в пошуках необхідних документів заглянув в шафу. Там був одяг Карини, на здивування чистий і акуратно складений. Знайшов навіть пару своїх майок, теж чисто випраних. Пролунав дзвінок у двері, це приїхав син. Треба сказати, що син, до цього часу, був уже одружений і жив у батьків дружини. Відносини з молодою дружиною і новими родичами складалися не дуже добре, і Максим все частіше проводив час у нас.

Я говорив йому, щоб орендували квартиру. Молоді повинні жити окремо, це 50% успішного шлюбу. Але Максим не слухав мене, може справа була в нестачі грошей, а може і дружина не хотіла покидати отчий будинок. Ми не лізли в їх сім’ю, але факт залишався фактом: шлюб сина тріщав по швах.

Квартиру ми трохи прибрали, вибрали плаття для Карини на похорон. Це було красиве чорне плаття з широкими рукавами і червоними квітами. Вона дуже пишалася ним і одягала дуже рідко.

Все берегла для урочистого випадку. Ось він і настав. Через пару місяців після похорону, син остаточно переїхав до нашої хати. Але на мої питання про те, що у них відбувається в родині не відповідав.

Я настійно рекомендував йому оселитися у квартирі матері, це останній шанс для їхнього шлюбу. Але син не погоджувався, адже в цьому будинку потрібно топити печі, а молоді зараз подавай все готове. Та й жити в такому бардаку він сказав, що не зможе.

В один прекрасний день пролунав телефонний дзвінок: дзвонили з пожежної служби, з приводу квартири колишньої дружини, сказали про те, що вона згоріла. Мене попросили підійти з необхідними документами до установи.

— А навіщо документи? Що я можу змінити?

— Ну ваша ж квартира згоріла. Згідно із законом, вам належить інша. Інша квартира …

Життя сина почнеться заново, а значить є шанс врятувати їх шлюб і не повторити нашої з Кариною помилки.

Як ви вважаєте, з якої причини жінки починають отруювати своє життя алкоголем?

КІНЕЦЬ.