Мене виростили мама з бабусею, тата в мене не було. Від бабусі нам із мамою залишилася двокімнатна квартира, і мама її розміняла на дві з доплатою, я тоді ще до школи ходила.

Одну вона оформила на себе, а інша дісталася мені. Мама хотіла, щоб я була забезпечена житлом, і за це їй дуже вдячна.

Мою квартиру здавали, а гроші йшли на навчання в університеті. Коли я вийшла заміж, ми стали жити з батьками чоловіка і мама мені сказала, що нехай моя квартира, як і раніше, здається, а гроші йтимуть на мій рахунок у банк, мало що в житті станеться.

Але чоловікові я тоді про це не сказала, думала, що потім якось. Коли ж постало питання про окреме житло, а точніше про будівництво будинку (чоловік не хотів жити у квартирі), то його батьки сказали, що дадуть гроші з умовою, що моя мама теж дасть стільки ж.

Мені, напевно, потрібно було погодитися з ними і віддати мамі гроші від здачі квартири, начебто це вона нам їх зібрала, але я вирішила сказати, що в мене є гроші та квартира. Що тут розпочалося!

Свекруха одразу сказала, що я мала після заміжжя жити в цій квартирі, а не в них, чоловік так образився, що я приховала сам факт існування цієї квартири, що сказав, що тепер ніколи не зможе довіряти мені, як раніше.

Ми посварилися, і я переїхала до мами, а потім запропонувала чоловікові жити у моїй квартирі або продати її і на ці гроші збудувати будинок, про який він так мріє, але він відмовився.

Сказав, що ніколи не скористається цими грошима і що не хоче мене бачити. Я не розумію, що я такого зробила, щоб зі мною так вчинити?

Все одно і ця квартира, і ці гроші, рано чи пізно були б нашими загальними, як у випадку будівництва будинку. Я теж не хочу просити і принижуватись, ні перед чоловіком, ні перед його батьками.

Мама переживає, що це все через неї, що треба було одразу сказати правду, хоча б чоловікові, якщо вже не його батькам. Але що тепер про це говорити.

Мама ще збирається поїхати до моєї свекрухи та поговорити, але я заборонила їй це робити. Я вважаю, що ми ні перед ким не винні, у нас є де жити, і кошти також, щоб ні від кого не залежати, а якщо я потрібна чоловікові, сам приїде.

КІНЕЦЬ.