Два роки тому син моєї сусідки Світлани одружився.

Все б добре було, Петрові вже 32, а він і досі був сам, єдиний син в батьків, а життя його все ніяк не складалося добре.

Світлана з чоловіком так мріяли, щоб доля послала його синові пару, адже так хотілося бавити онуків. Вони люди спокійні обоє, дуже хочеться бачити свого сина щасливого і бавити його маленьких дітей.

Аж тут Петро сказав, що одружується, я думала – нарешті, тепер сусідка з чоловіком заживуть щасливо, адже найбільша мрія їх здійснилася. Та сталося все далеко не так, на жаль.

Виявилося, що майбутня невістка Світлани вже була заміжня і має дитину, синочка від першого шлюбу.

Батьки вмовляли Петра не одружуватися, адже навіть чути не хотіли про чужу дитину вдомі, але син не послухався їх.

Весілля грати вони не стали, адже батько сказав, що не прийде.

Світлана наче добре сприйняла свою майбутню невістку, на перший погляд, вона наче добра і спокійна. А от батько й знати не хотів таку невістку. Як це чужа якась дитина буде бігати в його домі і має бути йому за рідного онука.

Діти через батьків і весілля не робили, посиділи з найкращими друзями вечір та й все.

Жити стали окремо, купили маленьку хатину в нашому селі, теж недалеко від нас.

З невісткою Світлана, можливо, й ладнала б, адже вона наче й сподобалася їй, але свекор був категорично проти. Йому чужої дитини і такої невістки в хаті не потрібно.

Я от подружилася з невісткою Світлани, Надійка дуже добра жінка і синок її Михайлик – таке добре та спокійне дитя. Багато чого про них Світлані розповідаю, вона хотіла б піти, але не може через чоловіка свого.

А тут у мене був день народження. Я вирішила навмисно запросити Світлану з чоловіком і сина її з дружиною, щоб вони не знали одне про одного.

Мій чоловік сварився на мене, коли дізнався, що я задумала, казав, що я не правильно роблю і не потрібно лізти в чужу сім’ю. Але я його не послухала.

Вони зустрілися родиною в мене вдома, спочатку не розмовляли навіть, але коли Світлана з чоловіком побачили Михайлика, який підбіг до них і з радісною посмішкою обійняв та привітався, як з рідними дідусем та бабусею, свекри Надійки просто змінилися на очах.

Вся їх родина не могла наговоритися в той вечір, вони усі плакали і шкодували, що так багато часу витратили на образи і непорозуміння якісь.

А я була така рада за них, це був найкращий подарунок на мій день народження.

Люди кажуть іноді, що не варто лізти в чужу сім’ю. Але чи правильно це?

КІНЕЦЬ.