Наталя вже про весілля не думала, з чоловіком просто розписалися. Тепер вона відчувала себе нещасною. А потім побачила чоловіка з дитиною.

Ще зі школи Наталя звикла все планувати на багато вперед і постійно дотримувалась свого графіку. Коли ти звикла все планувати, записувати, то це починає стосуватися не тільки твоєї роботи, а й звичайного повсякденного життя. І так набагато зручніше, простіше. Ти до всього готова, ніщо не може застати тебе зненацька і ти, абсолютно, впевнена в своїх силах.

Наталя була дуже працьовитою і рідко дозволяла собі виспатися або кудись запізнитися. У кар’єрі вже виднілася чергова сходинка вгору, з друзями планувалася наступна поїздка, а з коханим хлопцем, з яким Наталя жила вже більше чотирьох років, збирали гроші на красиве весілля і весільну подорож. Їй здавалося, що все йде своєю чергою і скоро їй можна буде стати мамою і щасливою дружиною.

Отримавши довгоочікуване підвищення, Наталя з коханим і друзями вирушила на відпочинок. Море, чистий пляж, яскраве сонце дарували насолоду днем, а нічні клуби розважали ввечері.

Гуляй поки молодий, так би мовити. Танцювали, гуляли, сміялися, проводили час в своє задоволення. Літо було в самому розпалі, і навіть ніч не рятувала від спеки. Але коли ти на відпочинку, тим більше з близькими людьми, зіпсувати насолоду вкрай важко.

Наталя точно знала, що вона дуже кохає свого хлопця і що це взаємно. Адже вони так давно разом і через багато що пройшли, завжди один одного підтримували, завжди залишалися чесними. В останній день відпочинку коханий зробив їй пропозицію. Це було заздалегіть сплановано і дуже романтично.

Все у них йшло за наміченим планом. Але все спланувати неможливо. За роботою дівчина давно звикла не помічати легке нездужання або почуття голоду. Вона стала себе трохи дивно почувати.

Вечір після роботи, Наталя дізналася, що чекає дитину. Вона сиділа й плакала. Вадим, її хлопець, побачивши сльози запитав, що сталося. Наталя відповіла, що чекає дитину. Вадим від радості аж підскочив, він підхопив Наталю на руки і кружляв по кімнаті, його радості не було меж.

Наталя була дуже здивована, невже він не розуміє, все повинно бути не так, вони все зіпсували. Спочатку повинно бути пишне весілля, потім весільна подорож, потім вони будуть готуватися, вести здоровий спосіб життя, виберуть майбутнім малюкам імена і тільки тоді стануть батьками. Ось як має бути, ось як правильно.

До появи дитини, Наталю не покидало відчуття несправедливості. Вона до останнього продовжувала ходити на роботу й гадки не мала, як же все складеться далі.

З датою для весілля дівчина так і не визначилася, а тепер вже пізно визначатися. Вся життєрадісність кудись зникла, майже кожен день Наталя плакала, робота не вдавалася, все валилося з рук. Тепер вона відчувала себе нещасною і через це відчувала почуття провини. В її мріях про майбутнє – все було навпаки, і кожен день вона картала себе за безвідповідальність.

І ось настав, той найважливіший день. У Наталі на руках сопів теплий ніжний клубочок, а поруч сидів щасливий Вадим. Перший тиждень вона робила все на автопілоті, не залишаючи собі часу на роздуми. Але ось потім, коли у Вадима на руках, нарешті, мирно заснуло їх янголятко, дівчина наче вперше їх побачила.

Наталя дивилася на своїх чоловіків затамувавши подих. Вона чула, як повільно по ній розтікається тепло, яке тепер, навіть у найлютіший холод, буде гріти її душу. А в голові майнула всього одна чітка думка – так ось як виглядає моє справжнє щастя. І більше Наталя не планувала жодного дня в своєму житті.

КІНЕЦЬ.