-Ось дивлюсь я на тебе Ніна і дивуюся. Коли ти все робити встигаєш? Я б від такого життя не витримала б давно! Не встигнеш одне зробити, а тут уже інше треба. Ні, я б не змогла…

-А що тут встигати Оленко? Що там тої роботи! Ось на вихідні – це так!

Під час усієї розмови Ніна замішувала тісто на пампушки.

На обід був задуманий борщ і Ніна вирішила, що сьогодні борщ обов’язково буде з пампушками.

Справжній, такий як вчила бабуся, із часниковими пампушками і домашнім салом.

Друге, на обід Ніна ніколи не готувала.

Точніше пробувала кілька разів, але їсти ніхто не став, всі наїдалися наваристим супом.

У результаті картопляне пюре і смажена риба залишалися на вечерю.

Увечері довелося все розігрівати, і це дуже не сподобалося Ніні.

По-перше, смак уже не той, а по-друге… Ніна й сама не знала, що по-друге.

Просто їй дуже подобалося, коли вся їжа в будинку була свіжоприготовлена.

Ніна взагалі дуже любила готувати і вдавалося їй це на славу. Усі тільки й нахвалювали її, яка вона господиня.

Хоча окрім приготування їжі, справ у будинку Ніни було дійсно дуже багато.

Було в них із чоловіком своє господарство. Не дуже велике, але все ж таки. Дві корови, телята і кури.

Ще була пара кролів, але вони були більше для “краси”, як казав Сашко – чоловік Ніни.

Кролів випросила старша донька Ніни – Анжела.

Анжела божилася, що сама доглядатиме за ними, але вистачило її ненадовго.

Погратися і подружкам показати – це так, а от прибрати за ними, так одразу купа невідкладних справ у неї зʼявлялося.

Окрім живності була у Ніни й купа справ по дому.

Випрати, прибрати, перевірити уроки у молодших, обов’язково сходити до батьків і допомогти їм, якщо потрібно і ще купа різних турбот і обов’язків.

При цьому Ніна працювала у місцевому магазині, не продавчинею, а так на підхваті.

Де продукти розфасувати, де по поличках розкласти, але досить часто Ніна стояла і на касі, заміняючи продавчиню.

А продавчинею була та сама Олена, яка користувалася добротою Ніни на повну котушку і частенько просила Ніну підмінити її на пару годин після обіду.

Ніна ніколи не відмовляла.

Отак і виходило, що працювала вона на двох роботах, а отримувала за одну.

Власник магазину Степан, частенько сварився з цього приводу, але так як нарікань з боку покупців ні на Ніну, ні на Олену не було, то поки терпів таку ситуацію, хоч і говорив періодично, що розжене їх колись.

Ось і сьогодні Олена прийшла до Ніни зранку, щоб попросити підмінити її на роботі, тим більше, що Степана сьогодні не було. Той поїхав у місто у якихось своїх справах і обіцяв повернутися пізно.

Загалом у Ніни сьогодні був вихідний, але відмовити подрузі вона не могла і погодилася підмінити її на пару годин після обіду.

Приготувавши все, що задумала, Ніна дочекалася синів зі школи, нагодувала їх, відвела до бабусі з дідусем сказавши чекати там сестру, яка забере їх додому, а сама побігла на роботу.

Про себе вона тішилася з того, що чоловік сьогодні на обід не прийде, їжу він взяв із собою.

Сашко робив так часто, тому що його робота від дому було далеко і він не хотів витрачати зайвий час на дорогу туди й назад.

А тішилася Ніна, що чоловік не прийде через те, що Сашко був проти того, щоб вона підміняла Олену безплатно.

Говорив він часто, що Олена просто користується Ніною, тому й треба брати з неї гроші.

Мовляв один раз, двічі візьмеш гроші і вона забуде, що є така безвідмовна Ніна і чудово сама справлятиметься зі своїми обов’язками.

Тим більше, що сім’ї у неї немає й вільного часу після роботи купа, ось тоді й треба займатися своїми особистими справами, а не в робочий час.

Ніна, щодо цього, завжди сперечалася з чоловіком.

Олена їй подруга і брати з неї гроші вона б ніколи не змогла, а допомогти близькій людині – це діло святе.

Сашко сердився, але відступав.

Олена попросила Ніну підмінити її на пару годин, але минуло вже чотири години, а подруги все не було.

Ніна почала переживати, а тут ще й, під’їхала машина Степана і господар, власною персоною, прямував до магазину.

Наступні десять хвилин Ніна вислуховувала гнівну тираду на адресу своєї подруги.

Потім Степан трохи охолов і звернувся до Ніни.

-Я ось, що Ніно подумав, а ти не хочеш на місце Оленки? А то я вже з нею втомився, та й нестачі у неї постійні. Скільки разів попереджав її, а їй хоч би що! Працюєш ти добре, покупці люблять тебе.

Ніна була здивована. Вона ніколи й не думала, що в Олени проблеми на роботі. Вона їй ніколи про це не говорила, а сама Ніна про це навіть не здогадувалася. Хоч і працювали вони разом…

Від пропозиції Степана вона відмовилась категорично. Підставляти інших було не в її правилах.

Олена так і не прийшла, а Ніні пора вже було додому. Зрештою, Степан відпустив її, а сам залишився в магазині.

Дорогою додому Ніна вирішила забігти до Олени, вона дуже переживала за подругу.

Та цілий день не відповідала на дзвінки і Ніну це дуже турбувало – на Олену це було зовсім несхоже.

Двері в квартирі Олени були зачинені, але Ніна наполегливо дзвонила і нарешті її зусилля закінчилися успіхом.

Олена відкрила двері розпатлана, в гарному пенюарі, а за її спиною Ніна побачила… свого чоловіка.

Ніна застигла від несподіванки. Їй хотілося плакати.

Вона мовчки розвернулася і швидко побігла додому.

Вдома Ніна одразу почала складати речі Олександра у валізу.

Сашко прибіг слідом за Ніною і тепер вимолював у неї пробачення, але Ніна знала, що ніколи не пробачить чоловіка.

Не зможе. Навіть якщо дуже постарається. Навіть заради дітей.

Увечері, вклавши дітей спати, Ніна лягла в ліжко і задумалася.

Вона не розуміла як могла не помітити, що її чоловік і подруга обманювали її, а вона цього навіть не помічала. Вони обоє лицемірили і брехали їй в очі, а вона їм вірила.

Вірила і беззастережно довіряла…

Вона знала, що їй буде дуже важко, але вона була впевнена, що впорається.

Цей день змінив її назавжди.

Вранці Ніна приготувала сніданок, нагодувала дітей, відправила їх у школу, а сама пішла на роботу.

Дорогою вона думала, як пояснити дітям те, що тато більше не житиме з ними.

Ніна вирішила, що поговорить з дітьми увечері, а зараз їй треба було завершити ще одну важливу справу.

Олена була на робочому місці.

Побачивши Ніну, вона відступила назад, але та гордо пройшла повз неї і пішла прямо в кабінет до Степана.

Звідти Ніна вже вийшла продавчинею, а не помічницею.

Вона з усмішкою пройшла повз Олену і пішла до виходу. Сьогодні Степан дав їй вихідний, а з завтрашнього дня вона виходила працювати вже зовсім в іншому статусі.

Тепер все її життя було в іншому статусі.

На вулиці була справжня весна і Ніна подумала, що це знак.

Знак того, що все ще в неї буде чудово…

Принаймні краще, ніж було раніше, а ще вона прямо зараз вирішила спекти торт.

Той самий торт, який вони з дітьми любили і не любив Саня, але тепер це її анітрохи не хвилювало.

Тепер у неї були зовсім інші проблеми