Після розлучення я залишив двокімнатну квартиру, яку купив разом із колишньою дружиною, їй та нашій дочці – і переїхав до батьків.

Однак однокімнатна квартира батьків стала здаватися тісною для трьох дорослих.

Вечорами я допізна працював за комп’ютером, щоб якось звести кінці з кінцями після сплати аліментів та участі у домашніх витратах батьків.

Мої пізні посиденьки турбували батьків, які через свою роботу рано лягали спати.

Особливо це дратувало мого батька, який часто робив мені зауваження.

Я пробував працювати на кухні, але навіть включене після опівночі світло стало приводом для розбіжностей.

Батьки, не звертаючи уваги на те, що у квартирі, з якої я пішов, жила моя дочка, запропонували мені повернути свою частку.

Неприємності погіршилися, коли вони зіткнулися з моєю колишньою дружиною біля під’їзду її будинку.

Колишня вважала, що це я спровокував їх на цей вчинок.

Вона зв’язалася зі мною , засмутилася, але в результаті зрозуміла, що я тут ні до чого.

На мій величезний подив, вона запропонувала мені кімнату в квартирі, вважаючи, що це буде корисно для нашої дочки і покладе край розбратам з моїми батьками.

Я відчуваю себе ніяково приймаючи її пропозицію, але вона наполягає, що так буде краще для всіх.

Тепер я розриваюся і не знаю: як вчинити у цій ситуації.