Почну з того, що років 7-8 тому до сусідньої квартири в’їхала пара із двома дітьми, хлопчиками. У мене є донька та племінниця, яка також живе з нами.

Хлопчики трохи старші (близько 7-8 років), мої дівчатка на 2-3 роки молодші. Ми дуже здружилися з сусідами і планували (жартома, звичайно) одружити наших дітей у майбутньому.

Ходили одне до одного у гості, святкували разом свята. Одного святкового вечора сусідка зайшла до мене поворожити.

Відразу скажу, що в мене обидві прабабки були відьмами і до мене перейшов цей дар, я бачу майбутнє і гадаю на всьому, чим можна. У сусідці я відразу відчула потужну силу і вирішила, що з нею краще дружити.

Незабаром у них сталася криза, чоловік почав сильно пити та ображати. Вона рятувалась у мене, і я її підтримувала, у чому могла.

Оскільки вона, звичайно, сильна відьма, але користуватись своєю силою вона не вміє, я її намагалася навчити і підказати, як краще вчинити в тій чи іншій ситуації.

Потім у них в сім’ї начебто все налагодилося. Не скажу, що це я така хороша, що сказала, як поводитися.

Але вважаю, що без моїх порад тут не обійшлося. А місяці два тому ми з нею дуже сильно посварилися.
Причина банальна, вона обіцяла зайти в гості і не зайшла, і навіть не зателефонувала. Я образилась, вона чомусь теж.

Я не знаю, що в неї в голові сталося, але ми взагалі перестали спілкуватися. Вона навіть вітатись перестала.

Мабуть, вона поскаржилася на мене своєму чоловікові, і він порізав мені колеса на машині. До правоохоронців справа не дійшла, але я задумалася про те, що треба вживати якихось заходів.

Тим більше, що з цього моменту в нас почалися неприємності в сім’ї. Почалися якісь незрозумілі та несподівані серйозні витрати, перестало вистачати грошей, я почала ходити лікарнями то з одною проблемою, то з іншою.

З роботи звільнилася, почалися скандали у родині на порожньому місці. Загалом у будинку з’явився потужний негатив, я відчула аж до запаху (неприємний запах звідусіль).

Перше, що я зробила, це намалювала рунний став на двері для позбавлення від негативу. Цього ж дня я почула через стінку, що вони дуже сваряться.

Я, звичайно, могла зробити те саме, але вирішила, що це не вихід. Це все може повернутись і з неприємними для мене наслідками.

Я вирішила поставити свічку їй за здоров’я. Я образи на неї не тримаю, тому три дні тому щиро прочитала за неї молитву перед іконою “Пом’якшення злих сердець” і поставила їй свічку.

І ось учора її старшого сина відвезли на ношах на швидкій. Хлопчик закінчив цього року школу, збирався вступити до медичного, вів здоровий спосіб життя та займався спортом.

Я ще подумала, що треба ж скільки злоби виявляється було. А за дві години повідомили, що її сина не стало у лікарні.

Я почуваюся до цього якось причетною і не можу знайти собі місця. Я не хотіла шкоди, я хотіла лише розірвати це коло ненависті та злості.

Я хотіла захистити свою сім’ю. Як ви думаєте — чи я права, і чи є тут моя вина? Я місця собі не знаходжу.

КІНЕЦЬ.