Одного разу я запиталася в одної дуже дорогої мені людини:

— Чому наші близькі в старості стають такими нестерпними?

Адже саме вони вміють робити нам найболючіше, вони знають усі наші болючі точки і б’ють по них прицільно.

Іноді з особливою точністю ще й спостерігають із задоволенням, як нас розриває на шматки.

І ось цей мудрий чоловік мені сказав:

— Знаєш, двічі в житті людини настає перехідний вік і людина стає нестерпною для близьких.

Мабуть для того, щоб полегшити розлучення та догляд.

У юності підлітки стають нестерпними перед тим, як піти і розпочати самостійне життя.

Вони так доводять своїх батьків, що ті вже раді, що вони підуть і почнуть жити окремо.

Всі тонкі зв’язки рвуться і з дитиною вже не боляче розлучатися.

Ніжність витончується.

Те саме відбувається на старості.

Так природа готує нас до останнього прощання.

Чим нестерпніша рідна людина в останні роки життя, тим легше прощання, тому що теж рвуться всі тонкі зв’язки ще за життя, залишається тільки обов’язок, а ніжність витончується.

Гірше тим, хто й у першому, й у другому випадку зберігає ніжність стосунків…

Іноді ця ніжність ламає життя.

КІНЕЦЬ.