Ліkар сьогодні не приймав, а Ганні треба було пройти огляд, а також отримати довідку на роботу. Тож вона до Марії Іванівни й записалася. Давно хотіла з мамою нареченого познайомитись. Асистентка, яка подала інструмент Марії Іванівні, зачепила візок і розбила оглядове дзеркало.

– Вибачте, Маріє Іванівно, – опустивши очі в підлогу, сказала вона і додала.

– Мені вийти?

– Ні, Олено, дістаньте новий набір, все гаразд, – і знову глянувши на Катю, додала.

– Вибачте, з ким ви хотіли познайомитись?

Петро Олегович на навчанні у Німеччині.

– З вами, з мамою Петра Бондаренка. Тата ж у нього немає? Марія Іванівна подивилася в карту Катерини і, зібравшись із дyхом, спокійно відповіла: – Катерино Андріївно, давайте, я проведу огляд, а потім ми поговоримо. У нас на першому поверсі кафе, зачекайте мене там, я спущусь.

Марія Іванівна ховала очі від Олени, намагалася не дивитись і в очі Катерини, щоб не дати волі сльозам. Катерина сиділа за третім столиком, лицем до входу, розмішуючи ложкою пінку капучіно. Молода, яскрава, цікава. Фігурка майже ідеальна. Тепер зpозуміло, чому Петро на неї повівся.

Advertisements

Катя помітила Марію та радісно замахала рукою.

– Дівчинка ще, – подумала Марія і впевнено попрямувала до столика, зовсім не розуміючи, як розпочати розмову.

– Ви дуже молодо виглядаєте, – трохи нахи лившись уперед, майже пошеnки сказала Катя, – я б вам і сорока не дала.

– Я не подивилася в карті, вибачте, Катю, а скільки вам років? – Мені двадцять.

– А мені тридцять сім.

А Петру тридцять. А його синові п’ять років. З кожним новим почутим словом очі співрозмовниці все більше наповнювалися сль озами, здавалося, що вони ось-ось ринуть нескінченним потоком на стіл. Тепер настала черга дізнатися правду.

– Катю, я не мама Петра, я його дружина. У Каті затремтіли губи, але вона сказала: – Він любить мене, у нас буде дитина. – Це все чудово, я навіть у цьому не сумніваюся.

Але є одне ” але”. У нас із Петею договір. Він має відпрацювати свій обов’язок тут на роботі ще три роки. А без rрошей я думаю, він вам не потрібний.

– Потрібен! – майже вигукнула молода жінка. Тоді нехай внесе на рахунок батька необхідну сyму за договором і йде з їхнього життя. Марія встала і подивилася на Катерину.

Їй чомусь захотілося підійти до цієї молодої жінки і обійняти її, і сказати: “Я як ніхто тебе розумію, він також обдурив мене”.

Марія стрималась і мовчки вийшла. Катерина нічого не сказавши своєму хлопцю просто зникла з його життя. Після цієї розмови її більше ніхто не бачив.

КІНЕЦЬ.