Борис дістав відро для сміття і почав у ньому порпатися на очах у дружини Лариси.

– Що ти там шукаєш? – строго поцікавилася жінка, хоча вже здогадувалася, що чоловік намагається там знайти.

– Чек на твою обновку! – роздратовано сказав Борис.

– Я бачив на столі етикетку. Тобі не здається, що ти надто багато собі дозволяєш?

Він продовжив порпатися у відрі.

– Я купила собі блузку, – Лариса глянула на чоловіка незадоволеним поглядом.

Останнім часом Борис раптом почав рахувати кожну копійку і дуже обурювався, коли дізнавався, що дружина купила собі обновку.

– Ось ти мені скажи – тобі носити нема чого?! – переставши ворушити сміття, пробурчав Борис.

– Є, але хіба я не можу собі дозволити іноді радість? – вигукнула Лариса.

– Я працюю.

– Я теж працюю, – з докором відповів чоловік.

– Я ж не забороняю тобі купувати дорогі речі! Давай хоч згадаємо твій піджак за двадцять тисяч?

– Я маю виглядати солідно. Мені здається, що ти забула, де я працюю, – гордо заявив чоловік.

– Ні, я чудово пам’ятаю, що ти зам якогось там заступника, – єхидно засміялася жінка.

– Ось саме так! – не зрозумівши її іронії, відповів Борис. – А ти звичайна вчителька і зарплата ніяка. Скільки ти витратила?

– Якщо я вчителька, то що чи не повинна нормально одягатися? – слова чоловіка обурили Ларису. – Я витратила на блузку всього тисячу.

– Це не всього, а багато! – сказав чоловік. – Можна було знайти й дешевше.

Було видно, що суму витрат дружини він вважав великою. Лариса дивилася на нього і не впізнавала.

Коли її щедрий у юності Борис став таким жадібним?

Ще два роки тому він не скупився балувати свою дружину й дарував їй непогані подарунки.

Однак щойно йому запропонували посаду й вищу зарплату, той різко змінився.

Він раптом вирішив заощаджувати, але не на собі, а на Ларисі. Його економія доходила до абсурду.

Однак жінка не уявляла, наскільки можуть бути її масштаби. Весь вечір Борис дувся на дружину, при можливості докоряв покупкою.

Лариса у відповідь вирішила ігнорувати його, щоб провчити.

Вона сподівалася, що Борис нарешті зрозуміє, що так більше не може тривати.

І, здавалося, її метод спрацював…

…Через два дні чоловік приїхав з роботи раніше, аніж зазвичай.

– Збирайся, я вирішив, що переборщив, і ти теж, дійсно, заслуговуєш гідна одягатися, – урочистим тоном промовив Борис.

– Куди ми їдемо?! – пожвавішала Лариса і відчула, як від радості шалено стрепенулося її серце.

– Побачиш, – загадково відповів чоловік і глянув на годинник.

Жінка забігала по квартирі, квапливо одягаючись на ходу. Через кілька хвилин Лариса з чоловіком сіли в машину і попрямували у центр.

Жінка з трепетом думала про те, до якого салону модного одягу привезе її чоловік.

Через сорок хвилин машина зупинилася біля торгового центру.

Лариса ледве стримала радість, побачивши вивіску модного бренду на фасаді будівлі.

Невже Борис схаменувся і вирішив розщедритися?

Жінка знала, які ціни у цьому магазині, що піджак чоловіка просто відпочиває.

Лариса зайшла у торговий центр і мало не підстрибом попрямувала в дорогий магазин.

Але раптом пролунав голос чоловіка і Лариса зупинилася.

– Люба, нам не в той бік, – голосно засміявся чоловік.

Лариса здивувалася і, розвернувшись, зніяковіло повернулася до чоловіка.

– Нам з тобою на другий поверх, – кивнув Борис і почав підніматися нагору ескалатором.

Жінка пішла за ним, очима намагаючись знайти назву магазину, до якого її веде чоловік.

Однак нічого хорошого вона так і не помітила. Вирішивши, що просто не бачить вивіску, Лариса підійшла до торгової точки і роззявила рота від подиву.

– Ми прийшли! – радісно сказав дружині Борис і потер долоні. – Вибирай собі все, що хочеш!

Жінка підняла на чоловіка погляд, сповнений болю, образи й розгубленості.

– Ти жартуєш?

– Ні! Бери що хочеш! – усміхнувся чоловік. – Я сьогодні дуже щедрий! Цінуй це!

– Борисе, ти привів мене в секонд-хенд!

– І що? Тут той самий одяг, що й у бутиках, тільки дешевший, – посміхнувся чоловік.

– Він ношений… Ти знаєш, що таке секонд-хенд? – запитала жінка.

– Одяг можна випрати, десь за потреби підшити, – закотив очі Борис. – Ларисо, я сто разів пропонувати не буду.

– Борисе, знаєш що? Купуй собі тут сам одяг! – рішуче промовила жінка і, розвернувшись, пішла вниз.

Повертатися назад із чоловіком Лариса не захотіла. Вона викликала таксі й повернулася додому раніше за Бориса.

Поки їхала, жінка подумала, що більше не може так жити. З цим давно пора було щось робити.

Жінка зібрала свої речі й поїхала до матері.

Чоловік помітив її відсутність лише наступного дня, вирішивши, що вона просто образилася і ночувала у подруги.

– Ти кидаєш мене через одяг?! – обурився Борис. – Яка ж ти виявилася меркантильна. Не думав, що тобі настільки важливі гроші!

– А я не думала, що така для тебе неважлива! З мене досить, я подаю на розлучення! – сказала чоловікові Лариса.

Через місяць вони розлучилися, і жінка нарешті змогла спокійно купувати собі речі.

Тепер вона не переживала, що її коханий чоловік через якусь блузку почне докоряти їй або порпатися у відрі для сміття в пошуках чека, що підтверджує витрати…

КІНЕЦЬ.