Три роки тому моя дочка Оксана вийшла заміж – і спочатку все йшло добре. Вони з чоловіком жили в орендованій квартирі, і обидві сім’ї допомагали з виплатами, поки молодята не змогли дозволити собі іnотеку.

Невдовзі вони купили скромний будинок і самостійно керували своїми фінансами, але після того, як Оксана завагітніла та народила, їхнє фінансове становище погіршилося.

Оскільки працював лише її чоловік, вони важко зводили кінці з кінцями. Зрештою вони попросилися переїхати до нас.

Ми привітно прийняли молоду сім’ю у нашому просторому будинку, надавши дві кімнати для їхньої зручності.

Однак незабаром я зрозуміла, що врахувати їхні дієтичні уподобання, особливо мого зятя, буде непросто.

Він мав перевагу у м’ясних стравах, і особливо у яловичині: він уникав більшості інших продуктів, включаючи салати, кашу і картоплю.

Він також віддавав перевагу високоякісному сиру та копченій ковбасі. Протягом тижня я намагалася задовольнити його уподобання, готуючи різні м’ясні страви.

Але це виявилося непосильним для нашого бюджету з огляду на кількість, яку він споживав.

Протягом однієї сімейної зустрічі ми обговорили це питання. Мій зять наполягав на тому,

щоб віддавати всю свою зарплату нашій родині, але підтримувати його дієтичні звички все одно було надто дорого.

Ми дійшли згоди, що вони житимуть з нами ще шість місяців, але готуватимуть для себе їжу окремо.

Ця домовленість діє вже два місяці, дозволяючи нам підтримувати наш бюджет без шкоди для чиїхось дієтичних потреб.

Ситуація була несподіваною, але ми адаптувалися, щоб забезпечити кожному комфорт та фінансову стабільність.

КІНЕЦЬ.