Я людина терпляча і завжди намагаюся розуміти оточуючих, але останнім часом мені стало дуже важко жити у злагоді з чоловіком та його батьками. Дуже багато накопичилося всього.

Батьки чоловіка – дуже активні пенсіонери. Весь вільний час вони проводять на дачі, але це відбувається переважно лише влітку. В інший час їм особливо нема чим зайнятися, тому жодна подія в житті нашої родини не обходиться без їхньої участі. Я, звичайно, не в захваті від такого розкладу.

Минулого Нового року свекор поїхав до іншого міста до своєї рідної сестри, свекруха залишилася сама. У нас із чоловіком були плани на сам Новий рік та на всі свята: друзі нас запросили на тиждень за місто. Як тільки мама чоловіка про це дізналася, закотила моторошну істерику.

– Як це так? А я? Ти що мене залишиш у свято? – обурювалася свекруха. Вона думала, що чоловік має зустрічати Новий рік тільки з нею, аж ніяк інакше.
Їй намагалися пояснити, що вже сплачені гроші за оренду будиночка, вже скинулися на продукти, але все безглуздо. Ще й виставила мене винною, мовляв, синочок відмовляється зустрічати Новий рік зі своєю матір’ю через мою забаганку.

Наступна ситуація сталася на мій день народження. Ми з чоловіком тоді захворіли. Чоловік вже почував себе краще, йшов на одужання, а мені навпаки було дуже погано.

– З днем народження, Катя, – дзвонила привітати мене свекруха. – Ставте чайник і ріжте салати, ми за годину до вас приїдемо.

Я подякувала їй за привітання, але сказала, що приїжджати не треба, я погано почуваюся і не хочу возитися на кухні. Звичайно, мене слухати ніхто не став. Через годину батьки чоловіка стояли на порозі нашої квартири. Я розумію, що все це було зроблено з найкращих спонукань, проте мені було неприємно, що мене ніхто не слухав. Мені так хотілося відпочити, поспати, а вони сиділи в нас до пізнього вечора.

Потім я чекала дитину і ми вирішили зробити ремонт у квартирі. Хотіли облаштувати дитячу до появи сина. Виявилося, що свекруха вже сама обрала та сплатила меблі в нашу дитячу.

– Навіщо вам зараз гроші витрачати? Краще потім витратите на дитину, – пояснила вона мені.

Я, звісно, не проти такої акції милосердя, але можна було хоча б зі мною порадитись. Тим більше нам довелося відмовитися від запланованого дизайну дитячої, тому що меблі, куплені свекрухою, туди взагалі ніяк не підходили.

Такі дрібні ситуації відбувалися постійно. Жодна найменша подія в житті нашої родини, будь-яка велика або дрібна покупка не обходилася без їхньої участі. Навіть купівля блендера та електричного чайника на кухню не обійшлася без свекрухи.

– Єгоре, я розумію, що твої батьки нас люблять і хочуть зробити як краще, але їхньої присутності вже занадто багато. У нас своя сім’я, а на мене тисне така гіперопіка. Навіть мої батьки так нас не опікують, як твої, – спробувала я поговорити з чоловіком.

До речі, з чоловіком із цього приводу я говорила вже неодноразово, але розмови не допомагають.

Нещодавно трапилася ситуація, яка мене взагалі дуже образила і розлютилася. Свекруха та свекор приїхали до нас у вихідні, як і завжди. Я вийшла на кухню і краєм вуха почула їхню розмову про майбутню відпустку чоловіка.

Виявилося, що чоловік збирається їхати на тиждень на відпочинок зі своєю мамою, а мені нічого не сказав, не вважав за потрібне повідомити мене. Ще й відпустку розділив, а мені збрехав, що на роботі за графіком так сталося. Прикро до сліз. Втомилася вже пояснювати, втомилася спокійно намагатися донести свої почуття до людей.

Нині навіть не знаю, що робити. Хочеться жити нормальною своєю родиною, а не під постійною гіперопікою свекрухи. Ще й чоловік у всьому йде у неї на поводі.

КІНЕЦЬ.