Мама останнім часом постійно дзвонить і просить її забрати до себе.

Їй лише 65, жодних проблем зі здоров’ям вона не має.

Вона каже, що їй нудно, мовляв, хоче побути ближче до онуків.

Зрозумівши, що я не горю бажанням її до себе забрати, вона почала вигадувати собі всякі бо лячки, намагаючись з їхньою допомогою мене переконати поміняти рішення.

Не поспішайте зви нувачувати мене в тому, що я поrана дочка, яка відмовляється допомогти старенькій матері.

Розумієте, у нас квартира двокімнатна та троє дітей.

Нам самим тісно тут жити, куди ще маму влаштувати?

До того ж у мого чоловіка дуже важкий характер, впевнена, що з моєю мамою у нього будуть постійні kонфлікти, вони , і не живучи на одній території, не можуть порозумітися.

Оскільки зараз немає гострої необхідності, щоб мама жила з нами, я цього уникаю.

Якщо ми заберемо маму до себе років за 10, все буде по-іншому.

Діти тоді дорослими будуть і самостійними, швидше за все, переїдуть, місця буде більше.

Але мама втомиламене своїми дзвінками і ниттям, мало не щодня викликає աвидку, намагаючись мене переконати, що має серйозні проблеми зі здо ров’ям.

Але всі ліkарі кажуть, що вона у повному порядку.

КІНЕЦЬ.