У Наталки перший шлюб був дуже невдалим, на жаль, і після нього вона вже повністю втратила надію, що зустріне колись своє щастя.

Вона довго хвилювалася, щоб знову не помилитись у такому важливому виборі.

Наталці було вже 32 роки коли вона познайомилась з Олегом. Йому було 37 роки, раніше він одруженим не був, та й стосунків серйозних теж не мав, так і парубкував усі ці роки, якщо так можна сказати.

З Наталкою Олег теж довго вагався поки зробив пропозицію, видно було, що він щось ретельно зважує, дуже добре щось обдумує, це було важко приховати йому. А все тому, що вже багато років жив він зі своєю рідною сестрою і її великою родиною.

Поліна, так звуть рідну сестру Олега була багатодітною матір’ю. У сестри було аж 5 дітей. І зупинятися вони з чоловіком, судячи з усього, не збиралися. Вони рахують, що і так живуть непогано, все, наче, й так добре у них.

Спочатку Олег іноді допомагав їм по господарству, а потім і взагалі жив в родині сестри на положенні безкоштовної робочої сили, і сестрі було так дуже зручно і вигідно, і це зрозуміло усім.

Олег завжди бавив племінників, працював у них по дому, допомагав її чоловіку і це при своїй роботі.

Майже свою всю зарплату віддавав також сестрі. Дуже швидко Поліна звикла до такого життя, адже почувала себе комфортно. Зайві руки і хороша дармова копійка дуже виручали жінку.

Коли ж Олег одружився з Наталкою, вони переїхали жити до неї. Але сім’я сестри у спокої чоловіка залишати і не збиралась. Адже після його одруження вони втратили його допомогу та підтримку, як матеріальну, так і по господарству.

Приходили до подружжя в дні братової зарплати, з проханнями і претензіями, а потім і зі скандалами.

Приводили дітей, щоб Олег їх бавив у вихідні, купував їм продукти, адже він їх дядько. Постійно просили щоб він купив дітям якісь подарунки.

Але Наталка – це їм не добрий і безкорисливий Олег, вона відразу розставила все по своїх місцях. Ніякі племінники у них жити не будуть, нікому її чоловік віддавати нічого не буде, у нас своя сім’я, у вас – своя.

Що тут почалося. Назріла справжня буря. Поліна як з ланцюга зірвалася. Стала виказувати Наталці, що це вона в їх сім’ю влізла, у них і так все добре було, поки вона не з’явилася в них в родині.

Потім пішла іншим шляхом, стала часто запрошувати свого брата до себе в гості, щоб Наталка нічого не знала.

Олег ходив, ясна річ, з грошима і подарунками для дітей. А як піде туди, так без копійки й повертається назад додому, геть з порожніми кишенями, племінники випросять у нього все, що є з собою.

А якось взагалі повернувся без куртки, так як вона дуже сподобалась старшому племіннику, а грошей немає у Поліни зараз, щоб купити синові куртку до школи таку ж, а зараз холодно, морози передають, Олегу дуже шкода стало дитини.

Тоді Наталка і зовсім розгнівалася, більше мовчати вона не хотіла. Тоді вона поставила свого чоловіка перед серйозним вибором – або він припиняє це піклування і забезпечення чужої сім’ї, або хай забирається знову у няньки, а вона втомилася так жити і не хоче, щоб гроші забирали з їхньої сім’ї.

Пилип таки залишився зі своєю дружиною, але в день зарплати племінників не відігнати. Ось так і живуть. Наталя не може сперечатися з дітьми, а тих мати намовляє, щоб ходили до дядька по гроші та подарунки.

Я навіть не знаю, що порадити подрузі своїй. От що тут можна вдіяти Наталці?

КІНЕЦЬ.