Ми одружені 8 років, доньці п’ять років. Стосунки завжди були дуже складними, постійні скандали. Чоловік — людина з непохитним характером.

Я зростала в сім’ї з батьком у якого були проблеми з напоями, із сім’ї, в якій були і скандали й образи. Дуже потребую піклування і ласки, якої мені не вистачало в дитинстві.

Але від нього це рідко отримувала, не було особливої уваги, жодної романтики, ні подарунків. Він щось робив добре тільки після чергового скандалу, коли я все висловлю.

Мені іноді здається, що він потребує моїх сльоз, моє погане після них самопочуття, як доказ того, що мені потрібна допомога і підтримка. Поки дитина була маленька, він майже не допомагала, я після появи дитини сама ходила гуляти з дитиною, і в магазин, і вдома все робила сама.

Чоловік використовував ремонт у квартирі, що будується, як привід, начебто він там зайнятий, хоча насправді, він там тижнями нічого не робив. Ціною моїх нескінченних сліз і розмов, він став трохи допомагати, кілька разів навіть мив підлогу.

Але найгірше, те, що він мене регулярно ображав, хапав мене в сварці, кидав на диван, штовхав, махав кулаками перед обличчям. Він жодного разу не вдарив, але на руках та ногах синці були.

Але під час чергового скандалу він схопив мене за шию, і виштовхнув на сходи вночі в піжамі та босоніж. Я чинила опір, і мені вдалося вдертися до квартири.

Став бігати по квартирі, бити по стінах і матюкатися. Я сховалася від нього в туалеті, він увірвався і штовхнув мене в обличчя долонею так, що я мало не впала.

З того часу пройшов місяць, пробачення він не просив і, судячи з його поведінки, винним себе не вважає. Хоча останні два роки завжди сам перший після сварок підходив до мене миритися.

Місяць ми не спілкуємось, він не дає грошей і не купує продукти навіть для доньки. Я місяць ношу в сумці набір документів для розлучення. І що далі, то менше рішучості і більше страхів вести жалюгідне самотнє життя.

КІНЕЦЬ.