Моя дочка хоче вийти заміж, але я не в захваті від її вибору. Я не розумію, як вона може вийти заміж за такого відчайдуху.

Моя Марта не хоче знімати рожеві окуляри… на жаль!

Коли Марта в свої двадцять чотири роки вперше привела до мене на знайомство свого Назара, якому вже тридцять минуло, я ледь втрималася, щоб не перехреститися при ньому. Він типовий приклад невдахи. Тоді я відвела Марту вбік і запитала, чи вона серйозно.

Через тиждень після їхньої зустрічі виявилося, що Назар втратив роботу. Кажуть, він був не надійний, часто запізнювався без причини, і їх терпець увірвався.

Марта запитала, чи немає часом вільної вакансії у нас на роботі з батьком. Але коли вона надіслала мені резюме Назара, я мало не зомліла.

Я дізналася, що на кожній із робіт він не протримувався більше ніж пів року.

Я не маю нічого проти людей без вищої освіти. Освіта не гарантує розум чи характер. Але коли я побачила, як написано резюме і скільки він може зробити помилок, навіть у своїй адресі, мені соромно було її навіть комусь показувати.

Я викинула його резюме в смітник і сказала Марті, що зв’яжуся з ним, коли буде вакансія…

Я не знаю, кого для себе шукає Марта, тому що я в її віці зустрічалася лише з хлопцями, які були чогось варті. Якийсь дивак не мав зі мною шансів.

І я і мій чоловік походимо з хорошої родини, все життя ми займаємось спортом і ще ми маємо невеликий бізнес, який приносить нам пристойний дохід.

Але наша донька постійно гуляла з хлопцями, які навіть не вміли “порахувати до п’яти”.

Я кілька разів обговорювала це з Мартою, але вона ніколи мене не слухала. І коли через деякий час вона з ним таки розлучилася, то я наймала психолога, щоб витягнув свою дитину з того стану, в якому вона була.

В той час, як інші б дівчата святкували, що нарешті не пов’язані з таким “кавалером”, моя дочка тиждень лила сльози у подушку. Для неї це було, ніби кінець світу…

Я не знаю, чи вона спеціально приводить цих відчайдух до нас додому, щоб мене розлютити, чи так в неї виходить само собою. Та я це ледь терплю.

Я дуже хочу, щоб моя дочка зустріла хлопця який її гідний. Я прийму в своєму домі хорошого зятя і буду для нього найкращою тещою. Але для ось таких претендентів мої двері закриті.

Та незважаючи на всі зусилля, наша з Іваном дочка помирилася з цим Назаром і навіть розлючено заявила, що незважаючи на наше несхвалення вона вийде за нього заміж.

Що мені робити? Як пояснити дочці, що заміж це, бажано, на все життя? Шлюб, це не іграшка…

КІНЕЦЬ.