У моєї сестри ще з дитинства була непроста доля, але коли вона вийшла заміж, ми усі раділи за неї, адже у неї був хороший чоловік. А що ще потрібно жінці для щастя? Сестра щиро кохала його і щаслива була.

Та одна несподівана зустріч дуже змінила її життя.

– Привіт, Світлано! Мене звати Олеся. У нас з Дмитром серйозні відносини, вже давно, не тримайте його біля себе, будь ласка, відпустіть, він хоче піти до мене.

Голос у слухавці, який чула Світлана в ту мить, був досить молодої жінки. Так виходить та дівчина, з якою жінка якось побачила свого чоловіка в магазині – зовсім не є «дочкою друга», як він потім її виправдовувався. Це було зовсім не так.

Світлана відразу навіть і не знала, що ж відповісти на таку несподівану заяву незнайомої їй жінки, просто зітхнула і відразу мовчки поклала телефон.

Про що лише сестра не думала тоді, факти складалися в певний ланцюжок і підтверджували підозри про те, що у Дмитра, з яким вони прожили чверть століття в шлюбі, виходить є інша жінка.

Під час вечері Світлана так, про між іншим, розповіла чоловікові про ранковий дзвінок, намагалася зробити це обережно, бо не знала, як правильно діяти їй.

Чоловік аж поперхнувся, відклав ложку і почав щось ледь чутно бурмотіти в своє виправдання. Сестра не влаштовувала якихось суперечок, не плакала, а просто спокійно спостерігала за своїм чоловіком, їй було цікаво, чим же закінчиться справа.

А закінчилося вона тим, що після нетривалих пояснень, чоловік зібрав деякі речі і пішов, напевно, до неї, як тоді зробила висновок моя сестра.

Щиро кажучи, Світлана не очікувала, що він зробить це так відразу. Від цього було ще важче на душі.

Залишившись одна, жінка, нарешті, змогла дати волю своїм сльозам і смутку.

Її суперниця Олеся була, дійсно, набагато молодшою за Дмитра, на цілих 12 років, їй було всього 38. У Світлани просто не вкладалося в голові, навіщо досить молодій жінці потрібен 50-річний чоловік, та ще й одружений? Не багач, не особливо видатної зовнішності. Загадка!

Загалом, для суперниці все легко та просто в цій ситуації, в ось дружині. Відпустити і змиритися дуже важко з таким.

Проплакавши десь з тиждень, сестра стала налаштовувати себе на нове життя, адже розуміла, що змінити вона нічого не може, нічого не залежить від неї.

Синові поки розповідати вона нічого не стала, він в іншому місті живе, не хотілося турбувати власну дитину, адже роботу покине, приїде з батьком розбиратися і маму втішати.

Моя сестра з часом звикла, хоча мало часу минуло, але прийняла, що Дмитро залишив її, сама собі дивувалася.

Я намагалася підтримувати її, як могла, часто ходила до неї в гості, кликала до нас і Світлана навіть посміхатися більше стала, ми з нею відпочивати поїхали в Карпати на тиждень обоє, я дуже хотіла, щоб сестра знову розцвіла, адже одній впоратися з таким важко.

І тільки Світлана розпочала нове життя, як їй подзвонив чоловік. Мовляв, я помилився, шкодую про скоєне дуже, ми з тобою ще одружені, давай не будемо робити помилок.

І так гарно моїй сестрі все розповідав, так виправдовувався, що Світлана пробачила йому. Чоловік сестри вже речі збирає, каже на вихідні повернеться назад у сім’ю.

Світлана радіє, каже, що добре, що чоловік повернувся, адже вони всі ці 20 років так добре жили. І така щаслива, якою я її не бачила давно.

А я засмутилася. Прошу її, щоб не вибачала таку зраду чоловікові, не можна так легко пробачити, потрібно добре подумати пере тим. А вона мене й слухати не хоче, каже, що я не розумію, як вона щасливо з ним жила.

Але хіба можна пробачати зраду чоловікові? Якщо він так один раз вчинив, то невже не вчинить вдруге?

КІНЕЦЬ.