Моє життя було наповнене постійною боротьбою. Деякі з таких моментів були настільки болючими, що про них краще забути. Озираючись назад, я зрозуміла, що багато з цих труднощів були створені мною самою.

Сповнена рішучості загладити свою провину, доки не стало надто пізно, я зробила перший крок до примирення зі своїм сином, з яким не розмовляла 16 років.

Наші стосунки припинилися, коли він вирішив одружитися з дівчиною, яку я не схвалювала. Тоді я була переконана, що захищаю його від серйозної помилки.

Ми з чоловіком користувалися великою повагою в нашому селі: ми не були багатими, але вели комфортне життя. Наш син Андрій був усім, чого ми тільки могли побажати – слухняним, розумним та добрим.

Однак, коли він представив мені свою дівчину, я її відразу не злюбила. Вона була бідною і, здавалося, не пасувала нашому синові.

Я вперто відмовлялася прийняти її, що призвело до багаторічної хворобливої розлуки з моїм сином і онуками, яких я ніколи не знала. Час, проведений в Італії, розширив мої погляди, докорінно змінивши мене.

Повернувшись додому, я відвідала свого сина та його родину з мирною пропозицією та подарунком у розмірі 30 тисяч євро, щоб допомогти їм купити квартиру.

Це був жест, покликаний загладити мої колишні помилки. Мій син спочатку не наважувався прийняти гроші, але я наполягла, розуміючи, що вони потрібні їм для покращення житлових умов.

Вся моя історія – це історія жалю та навчання. Я лише сподіваюся, що інші матері зроблять висновки з моєї помилки і утримаються від втручання у життя своїх дорослих дітей. Може, і Ви захочете поділитися схожими історіями та порадами?!