Ольга вже зібралася йти спати, але ще вирішила зайшла в кімнату до своєї мами Марини.

Вона підсіла до неї на ліжко й нервово зітхнула.

– Матусю, мені треба дещо тобі сказати… – загадково почала вона.

– На завтра у мене до тебе є одне дуже важливе прохання…

Ольга невпевнено подивилася на матір, ніби роздумуючи, чи говорити далі, чи не говорити.

– Всього одне прохання, – нерішуче продовжила вона. – Але незвичайне…

– Ну, кажи вже! – усміхнулася Марина. – Що мені вже завтра треба такого зробити незвичайного?

Марина здивовано дивилася на дочку, не розуміючи, що відбувається.

– Завтра тобі треба виставити з нашої квартири одну людину! – на одному подиху видала дівчина.

– Дати йому відкоша…

– Якого ще відкоша? – не зрозуміла Марина.

– Кому?

– Одному хлопцю. Він завтра обіцяв прийти до нас додому…

– Так-так-так… – мати радісно пожвавішала.

– Хто обіцяв прийти? Говори зрозуміліше. Чого ти переживаєш так?

– Я переживаю, що ти все зрозумієш не так, як треба! – невдоволено сказала Ольга.

– Знову мене неправильно зрозумієш.

– Як ти скажеш, так я й зрозумію. Ну, кажи вже, не тягни!

– Значить, завтра до нас прийде Сергій… – сказала Ольга.

– Сергій? – Марина посміхнулася. – Цікаво…

– Мамо, не дослухай мене! І не посміхайся так! Це звичайний собі Сергій. Хлопець, який… Який раптом вигадав, що я йому подобаюся… І що він мені теж подобається…

– Ну, це нормально, коли дівчина й хлопець один одному подобаються, – знизала плечима мама. – Тобі вже двадцять три роки, між іншим. Пора комусь і сподобатися!

– Мамо, до чого тут мій вік? Я взагалі не хотіла, щоб він сюди приходив! Але він прийде. Він такий впертий.

– Він тобі подобається?

– Ні! – аж стрепенулася Ольга.

– Зовсім?

– Зовсім! Анітрохи! Взагалі – ніяк! Але він чомусь все одно хоче з тобою познайомитися.

– Навіщо?

– Гадки не маю! І тому ти його маєш завтра виставити! Розумієш мене?

– Виставити? – мама зробила здивовані очі.

– Так! Ти маєш сказати йому таке, щоб він забув до нас дорогу! Назавжди!

– Прямо – назавжди?

– Так! Тому що я його попередила, якщо він прийде, то ти будеш сваритися і виставиш його на вулицю!

Марина знову посміхнулася.

– Та не буду я завтра ні до кого сваритися.

– Мамо, так треба! Він по-іншому не зрозуміє!

– Знаєш що, Олечко, розбирайся зі своїми нареченими сама!

– Він мені не наречений! Матусю, ну насварися до нього! – благала донька. – Що тобі важко, чи що?

– Ні! Я сваритися ні з ким не буду, – не здавалася мама. – Якщо хочеш, то сварись сама.

– Я сварилася, мамо! – зізналася Ольга. — Але ж він мене не слухається. Він каже, що жити без мене не може.

– Навіть так?

– Але ж я йому не вірю!

– А раптом це правда?

– Ну й нехай! Мені що? Я ж говорю, я не вірю, і все.

– Значить, не віриш? – Марина раптом замислилась. – Ну, це твоє діло. І твоє право. Ти мені краще скажи ось що – він гарненький?

– Ну… – Ольга скривилася. – Так собі.

– А фото його маєш?

– Ну, мамо!

– Що, мамо? Тобі шкода, чи що? Я ж тільки подивлюся. Я хочу знати, який він із себе.

Донька знайшла в телефоні фотографію Сергія, і з невдоволеним обличчям показала матері.

– Ого… – посміхнулася та. – Дуже навіть симпатичний хлопець. А ти кажеш – так собі.

– Так, ну… – пирхнула Ольга. – Звичайний.

– І він тобі не подобається?

– Так. Зовсім не подобається. Тому завтра, коли він прийде, благаю, вистав його, будь ласка. Скажи йому, щоб він забув про мене. Гаразд?

– І не подумаю, – знову посміхнулася мама. – Я придумала дещо інше. Якщо він тобі не подобається, давай познайомимо його з Тетянкою.

– З якою ще Тетянкою? – насторожилася Ольга.

– Як з якою? З твоєю двоюрідною сестрою. Мені Наталя, твоя тітка, недавно сказала, що її Тетяна ніяк не може познайомитися з хорошим хлопцем. А тут – така можливість.

– Ти що, мамо! – раптом ахнула дочка. – Яка ще нагода?

– Чудова нагода. Подумай сама. Завтра твій Сергій прийде до нас у гості, але замість тебе побачить Тетянку. Я їй зараз зателефоную і запрошу до нас, ніби у справі. Уявляєш? І завтра вони познайомляться. І, можливо, у них закрутиться роман… До речі, і він від тебе швидше відчепиться…

– Мамо, не треба їх знайомити! – раптом категорично заявила Ольга.

– Чому це? – здивувалась Марина.

– Тому що цей Сергій, він… Він Тетянці не сподобається! Я ж сестру добре знаю.

– Нічого ти не знаєш, – засміялася мати. – І ми ще подивимося, чи сподобається вона йому, чи ні. Тетяна дівчинка весела, сміється задерикувато. Головне, щоб тебе в цей час удома не було.

– Чому це?!

– Як чому? Ти ж їм заважатимеш. Сергій же ж прийде через тебе. А він має зосередитись на новій знайомій. Якщо тебе не буде поруч, я швидко і невимушено поверну розмову в потрібне русло. А потім дам їм якесь хитре доручення. Спільні справи зближують… Так коли там цей хлопець казав прийде?

– Ну-у, ближче до обіду…

– Чудово. Ти в цей час підеш до бабусі.

– Віднести пиріжки, так?!

– Які ще пиріжки? – здивувалась Марина.

– А я не знаю, які пиріжки! – нервово сказала Ольга. – Червона шапочка відносила до своєї бабусі пиріжки, але завтра я нікуди з дому не піду!

– Чому це?

– Бо я не хочу, щоб Сергій знайомився з Тетяною!

– Але чому? Ти можеш це пояснити?

– Не хочу і все!

– Значить, Сергія треба просто виставити, і з Тетяною не знайомити?

– Так. Саме так.

– А якщо я їх спочатку познайомлю, а потім виставлю? Разом обох?

– Мамо, не смій цього робити!

– Ти можеш пояснити – чого ти переживаєш?

– Ну, мамо, ну що ти не розумієш, чи що? – Ольга вже мало не плакала. – Я не хочу, розумієш…

– Розумію … – Марина лагідно поклала доньці руку на плече. – Все я розумію, Олечко…

– Що ти розумієш?

– Розумію, що це – звичайна ревнощі! Ти закохана в цього Сергія по самі вуха!

– Ні! – донька закрила обличчя руками. – Це не правда!

– Господи, дівчинко моя, кого ти хочеш обманути? Ну, все, все, не хвилюйся так… Ну, прийде він до нас, ну познайомимося ми з ним. Все буде добре…

– Але я не хочу, щоб він… Щоб ми…

– Хочеш… – засміялася мама. – Ще й як хочеш… Просто, ти поки що не можеш в це повірити… Ну, все, йди у своє ліжко, і спробуй заснути. А завтра…

– Що завтра?

– А завтра що буде, те й буде… Головне, щоб ви з Сергієм були щасливі. Так же ж?

– Ага… Напевно… – Ольга встала, і невпевнено посміхаючись, побрела до себе в кімнату…

…А вночі їй наснилася, що вона дуже посварилася зі своєю двоюрідною сестрою Тетяною.

КІНЕЦЬ.