Знала я, що молодь нині безглузда, але не думала, що і син з невісткою у мене такі ж.

Річ у тім, що вже кілька місяців мій син Сашко перебуває у рейсі. Напередодні від’їзду він привіз до мене у квартиру свою молоду дружину в положенні. Молоді обіцяли, що це не надовго, а як тільки син отримає першу зарплату, невістка одразу з’їде. Але далі за обіцянки справа не дійшла.

Сашко з Настею одружилися, бувши студентами. Спочатку жили разом у гуртожитку. Після навчання Сашко влаштувався на роботу і почав орендувати однокімнатну квартиру. А ось Настя ніяк не могла знайти собі посаду «до душі». Вона, за фахом, економіст, не годиться їй якимось адміністратором чи офіціантом працювати.

Грошей молодятам постійно не вистачало, і романтика швидко почала згасати, почалися сварки. Я радила синові вмовити невістку влаштуватися хоч на якусь роботу, щоб полегшити його ношу, коли на елементарні продукти грошей не вистачає, тут вже не до гордості. Але чи син не став просити Настю, чи вона виявилася дуже упертою, але на роботу так і не вийшла.

І тут підприємство, на якому працював Сашко, оголосило себе банкрутом та закрилося. Навіть заробітну плату за останній місяць роботи нікому не виплатили. Наступного дня після цієї новини Сашко з Настею стояли з речами на порозі моєї квартири.

– Мамо, пустиш нас пожити на кілька місяців? – Запитав син.

– Ну звичайно, куди ж я подінусь? – відповіла я.

Чесно скажу, звикнути до нової ситуації мені було непросто. Чоловіка я поховала років 7 тому. З того часу я нікого у свою квартиру не приводила. Син ще у технікумі від мене з’їхав. Загалом, я звикла жити одна.

У мене завжди чисто, тихо та спокійно було. А тут мало того, що молоді сварилися регулярно через всякі дрібниці, так ще й бардак розвели й у своїй кімнаті, і на кухні, і у ванній. Куди б не ступала нога Насті чи Сашка, скрізь було брудно. Я вирішила, що кілька місяців, так і бути, потерплю, а після того, як молодь з’їде, влаштую генеральне прибирання. Але пройшов місяць, другий, третій, а переїжджати з моєї квартири ніхто не збирався. Я вирішила поговорити із сином на цю тему:

– Синку, ти ж казав, що тобі хороший заробіток запропонували як далекобійнику. Може, вже час квартиру підшукувати?

– Так, мам, запропонували, але грошей я ще не отримав. І ти розумієш, дещо змінилося, – переступаючи з ноги на ногу, відповів син.

– Що трапилося?

– Настя чекає дитину.

– Що?!

Я не витримала і виказала синові все, що я думаю і про нього, і про його благовірну. Ні, ну треба ж головою думати: житла нема, грошей немає, роботи теж немає, проте розмножуються. Пробувала я вмовити невістку на аборт, але виявилося, що всі терміни вже вийшли.

Синок же приголомшив мене новиною та поїхав у рейс. Він мав повернутися через місяць. Через кілька тижнів невістка отримала від нього аванс і почала висіти на телефоні. Я вже сподівалася, що вона шукає житло. Як же!

Вона розпитувала подруг, у яких магазинах краще купити ліжечко, візочок та одяг для малюка. Тепер шопінг став її основним заняттям. При цьому вдома Настя навіть не намагалася щось зробити. На прохання помити посуд вона відповідала, що її нудить, у неї паморочиться голова або болить низ живота.

Мабуть, цілюще на її організм діяли лише магазини. Я не витримала і зателефонувала синові, знову спитавши, коли ж Настя від мене з’їде. Його відповідь вбила мене наповал.

– Мамо, ну, куди вона зараз піде. Насті до лікарні вже за місяць, їй допомога знадобиться. Та й зараз небезпечно залишати її одну.

– Нехай до своєї мами до села тоді їде. Адже вона все одно нічого вдома не робить!

– Ну, що ти таке кажеш? Вона поки з села до міста доїде, народить дорогою.

Під кінець цієї розмови я зрозуміла, що невістка засіла в мене надовго, – і засмутилася. А тут ще син сказав, що вирушає в новий рейс і повернеться через півтора місяця, коли вже з’явиться дитина. Тут вже я не витримала і поставила питання інакше: або Сашко знімає Насті житло після появи малюка, або я зараз викликаю таксі та відправлю невістку до мами.

Розмова була важка та емоційна. Я ніколи раніше так не кричала на свого сина. І це подіяло, Саша обіцяв сам зайнятися пошуком квартири.

З того часу минуло вже два тижні. Настя збирається до пологового будинку. Але коли я запитала її про переїзд на орендовану квартиру, вона відповіла, що вперше про це чує. Що ж, мені лишається тільки дочекатися сина з рейсу.

КІНЕЦЬ.