Баба Настя виявилася без хліба, поки хворіла. Спочатку вона хотіла звернутися за допомогою до сусідки, але передумала та з’їла свій борщ без хліба.

Це рішення було ухвалено не через борщ: воно свідчило про її небажання звертатися за допомогою.

Одного разу жінка неохоче попросила сусідку купити їй молока, тому що сама не могла вийти на вулицю.

Сусідка погодилася, але принесла молоко лише наступного дня, змусивши бабусю хвилюватися та чекати.

Протягом усього свого життя баба Настя вчилася покладатися виключно на себе і зверталася по допомогу лише за крайніх обставин.

Вона ніколи не позичала грошей, побоюючись потенційного невдоволення або несхвалення, які це могло викликати.

Життєва філософія Насті полягала в тому, щоб не звертатися ні до кого за допомогою – ні до дітей, ні до дорослих, ні до родичів – без крайньої необхідності, наприклад, під час серйозної кризи зі здоров’ям.

Натомість вона вірила у самостійність: відпочивала, приймала ліки та викликала швидку допомогу, якщо це було необхідно.

Настя також ніколи не просила, щоб її запрошували на сімейні збори чи заходи.

Відчуваючи, що жалість до себе та образа через те, що її обділили увагою, тільки нашкодять її здоров’ю, вона вирішила залишатися задоволеною життям вдома.

Бабуся Настя прожила своє життя, не просячи допомоги, вірячи, що такий підхід приніс свої плоди: самостійність і чисте сумління.