Іван Андрійович, який завжди прокидався з першими променями сонця, знаходив розраду у своєму саду та домашніх клопотах.

Незважаючи на те, що він був удівцем протягом останніх трьох років, він пристосувався до життя без своєї коханої дружини Марії.

Він часто подумки розмовляв з нею, особливо, коли доглядав свій сад, і робив він це з гордістю.

Одного ранку, збираючи огірки у своїй теплиці, Іван зіткнувся з маленьким худорлявим хлопчиком на ім’я Діма. Хлопчик, упійманий на крадіжці огірків,

зі сльозами на очах пояснив важке становище своєї сім’ї: вони з мамою пішли від жорстокого батька і ледве зводили кінці з кінцями, продаючи ягоди.

Зворушений історією хлопчика, Іван Андрійович вирішив допомогти , забезпечивши хлопчика продуктами зі свого саду та запропонувавши йому роботу з поливу його рослин.

Того вечора худорлява жінка на ім’я Таня – мати хлопчика – з’явилася в будинку Івана, щоб подякувати йому за доброту.

Спочатку вона вагалася, але Іван запросив її увійти і дізнався, що вона — медик. Відчувши нагоду допомогти, Іван запропонував допомогти їй у пошуку роботи через свої зв’язки у сільраді.

Наступного дня несподівано приїхав син Івана – Володимир.

Він мало не миттєво втрутився у ситуацію, коли на їхній території з’явився жорстокий колишній чоловік Тані. Володимир силоміць викинув його за хвіртку і наказав ніколи більше не з’являтися тут.

Вчинок Володимира вразив як хлопчика, і його маму. Під час вечірніх посиденьок Іван Андрійович розповів своєму синові про те, як обзавівся новими членами сім’ї.

Наприкінці вечора Володимир оголосив про своє рішення залишитися в селі, натякнувши на прихильність до Тані і готовність допомогти з вирощуванням таких цінних огірків у саду свого батька.

КІНЕЦЬ.