Тамара Олексіївна, вже жінка похилого віку, згадує прожиті роки, особливо останні три. Якось її чоловік Сергій привів додому внучку своєї сестри, Юлю, 12-річну дівчинку, яка залишилася сама.

Тамара, незважаючи на небажання, дозволила Юлі залишитися , розуміючи, в якому відчайдушному стані дівчинка. Згодом здоров’я Тамари погіршилося, стосунки з її біологічними дітьми,

Ганною та Борисом, стали натягнутими через їхню обмежену участь у її житті.

Визнаючи відданість та турботу Юлі, Тамара вирішила залишити свою квартиру дівчинці, незважаючи на заперечення своїх дітей, які чекали, що квартира дістанеться їм.

Ганна і Борис запропонували перевезти Тамару до них і продати квартиру, але Тамара відмовилася, віддаючи перевагу товариству Юлі.

Вона юридично оформила квартиру на Юлю, визнавши її найближчою своєю родиною.

Незважаючи на відсутність кровної спорідненості, між Тамарою та Юлею встановився міцний зв’язок, і у свої останні роки Юля була вірною та турботливою супутницею життя Тамари.

Ось так іноді найближчими виявляються найнесподіваніші люди.

КІНЕЦЬ.