У мого чоловіка є старший брат Віталій, сім’ю якого моя свекруха приймає явно краще за нашу. Та невістка для неї “дочка”, онука Юля – найулюбленіша і найрідніша.

У нас із матір’ю чоловіка конфлікту ніколи не було. Напевно, просто тому, що вона особливо ніколи не цікавилася нами, приділяючи увагу сімʼї Віталія. Жили ми з чоловіком окремо (спочатку винаймали, потім взяли квартиру в іпотеку).

Коли народилися одна за одною дві наші доньки Марія та Олена, бабуся до них особливого інтересу теж не виявляла. Є і є. Подарунки на основні свята, звісно, ​​дарувала. Кілька разів погодилася посидіти з ними, коли вони були старші і все.

Вся любов Галини Сергіївни дісталася доньці Віталія – ​​Юлі. Цю дівчинку свекруха зі школи зустрічала до її чотирнадцятиліття, особисто супроводжувала на всі гуртки, брала з собою на дачу. Моїх дітей на дачі готові були бачити тільки в тому випадку, якщо і ми з чоловіком туди їхали допомагати по господарству.

Чи мені було прикро? Так дуже. Особливо коли мої доньки почали тягнутися до бабусі. На спільних святах ми збиралися разом великою родиною, а свекруха лише з Юлею спілкувалася. Маша та Олена дуже засмучувалися. Вони начебто до неї тягнуться, а вона п’ятсот причин вигадує, щоб із ними не залишатися.

До чоловіка мого і до мене особисто ставлення теж досить прохолодно. Думаю, тут річ у тому, що старший син заробляв завжди набагато більше і батькам допомагав, поки мій чоловік ще вчився та вставав на ноги.

Зате його сім’ї батьки квартиру подарували, а ми на все самі заробили. Та невістка випиває, один раз заводила роман на стороні – всією сімʼєю переживали, але вона все одно улюблена, а я – так.

Тільки батько чоловіка до нас ставиться тепло, і з дівчатами добре спілкується, але він ніяк не може змінити ситуації.

Нам би і віддалитися, якщо все так, але чоловік дуже переживає за батьків. А їм потрібна постійна допомога, бо вік. Як город – так нас дзвонять, щоб картоплю посадили. Вони мають принцип: треба посадити на всіх, у нас велика родина. І знову: я, чоловік, наші дівчата та батьки. Ту сімʼю навіть не турбують, щоразу вигадуючи нові відмазки – у старшого сина відрядження, у Юлі навчання, невістка не може.

Півроку тому Галині Сергіївні зробили операцію. Ми з чоловіком її до лікарні відвезли, потім я готувала квартиру до приїзду свекрухи. З роботи прибігла її погодувати, підтримати. З боку брата ні невістка, ні онука (Юля вже доросла, двадцять один рік) не прийшли. Тільки дзвонили поспівчувати.

А тут ще й свекор почав здавати. Серце в нього, лікар порадив не сідати за кермо. Для батька чоловіка це був серйозний удар, він себе без машини взагалі не уявляє!

Ми його заспокоювали, підтримували, щоби не розклеївся. А тут він дзвонить та повідомляє, що їде на дачу. Ми з чоловіком стривожилися, мовляв, як же так, за кермо ж не можна! А він нам радісно:

– А мене Юлька возитиме! Ми домовилися, що я на неї машину переоформлю, а вона мене періодично відвозитиме на дачу!

Ми були шоковані. Тобто як проблеми сімейні розгрібати – це ми, а машину – Юлі? Знову ж таки, чому чоловікові моєму не запропонував переоформлення? Він би теж батька на дачу возив!

Далі більше. Прийшла до нас свекруха на вечір і між іншим повідомляє, що свою квартиру вони зі свекром оформили на Юлю.

– Нам недовго лишилося, – плакалася Галина Сергіївна. – Юльці від нас хоч машина та квартира буде.

– А Маші з Оленою що? – не витримав мій чоловік.

– А що, у вас є квартира, яка проблема? – здивувалася свекруха.

– Ну, тоді й у Юлі є та, ваша квартира, ще й більша за нашу, чому її в розрахунок не береш? – розсердився чоловік. – Тим більше, ви Віталію її на весілля подарували, а цю ми самі купили. Чи не хочете з батьком щось нехай не нам, а своїм онукам залишити?

Тут свекруха почала нас соромити, мовляв, як не соромно, дівчинка починає доросле життя, їй потрібне своє житло.

– І взагалі, я прийшла до вас з іншого приводу. Ми вирішили, що квартиру Юлі ми зараз звільнимо. А самі хочемо переїхати до вас. Нам вже складно самим із побутом справлятися, ми думали, ви нас додивитеся! – Раптом заявила вона.

Тут ми із чоловіком взагалі рота відкрили.

Він почав обережно питати, чому саме до нас, а не в сім’ю до старшого сина, якщо вже тій онуці квартиру відписують. Але свекруха тільки рукою махнула:

– Ніби ти не знаєш, як вони завжди зайняті! Вони не будуть із нами возитися!

Тут, якщо чесно, я теж не витримала та встряла.

Усе їй висловила. І те, що моя старша донька лише на шість років молодша за її кохану Юленьку, і не так далекий той день, коли вона теж почне доросле життя. Нагадала, як вона відмовляла дівчаткам у зустрічах, вигадуючи різні відмовки. Як ми батрачили за всіх на дачі, поки сімʼя Віталія десь прохолоджувалась.

Загалом Галина Сергіївна пішла від нас дуже скривджена.

Я і їй, і чоловікові прямо сказала, що категорично проти того, щоб свекри у нас жили. Хочуть вони квартиру Юлі залишити – нехай вона за ними і доглядає!

Але чоловік дуже переживає через цю ситуацію. Йому батьків шкода, хоч і від вчинків їх теж образа є. Дуже боюся, як би він не наполягав на переїзді свекрів до нас.

КІНЕЦЬ.