Дивно, як деяким людям вдається ховати своє справжнє обличчя. Я так раділа за сина, думала, що йому пощастило зі супутницею життя Наталкою. Але дівчинка, як тільки стала дружиною, перестала вдавати із себе гарну невістку і показала свою справжню сутність.

Мій Льоша познайомився зі своєю майбутньою дружиною на вечірці у спільних знайомих. Спочатку він приховував від мене побачення з Наталкою. Син зізнався мені у всьому, коли вони вже кілька місяців зустрічалися.

“Мамо, вона – така незвичайна, добра, світла і дуже смачно готує”, – розповідав син. “Ну, подивимося”, – думала я про себе. Але виявилося, що хвилюватися нема про що.

Коли молодята з’їхалися і почали ділити побут, у їхній квартирі завжди було чисто та затишно, а в холодильнику обов’язково стояли домашні котлети, голубці чи холодець. Загалом, я була впевнена в тому, що як мінімум голодним мій Льоша не залишиться.

Та й у поведінці Наташі не було нічого підозрілого. Вона регулярно мені дзвонила, запрошувала у гості та привозила на пробу свою випічку. Ми з нею мило спілкувалися за чашкою чаю, і я все більше переконувалась у тому, що син вибрав гарну дівчину.

До того ж я знала, що Льоша збирається зробити Наталці пропозицію. Дівчина на шлюб погодилася, і молоді почали готуватися до весілля. Я, якщо чесно, думала, що вони відсвяткують урочистість тихо-мирно, але Наталці хотілося пишності та розмаху.

Тому їй довелося чекати близько року, перш ніж вдалося зібрати потрібну суму. Я б на місці Льоші витратила б такі гроші на внесок за квартиру, але він – вже дорослий і сам в змозі вирішувати, куди вкладати зароблені гроші.

Весілля пройшло чудово. Музиканти, танці до упаду, феєрверк, лімузин та пишне вбрання нареченої – все як у кіно. Наташа, як завжди, була дуже мила і привітна.

Наступного дня ми збиралися продовжити святкувати урочистість у мене на дачі, бо не всі родичі змогли приїхати до ресторану. До того ж у нас у родині багато людей похилого віку, і ми вирішили зібрати їх у тісному сімейному колі, а не в офіційній урочистій залі.

Я розуміла, що молоді втомилися після першого дня весілля, тому обіцяла їм все влаштувати сама. Я замаринувала шашлики, нарізала бутерброди, зробила овочеву та м’ясну нарізку, а також фруктовий десерт.

Звичайно, я сподівалася, що молодята оцінять мої зусилля. Однак Наташа з самого ранку була не в дусі. Вона явно не виспалася і навіть не намагалася стримувати своє невдоволення з приводу того, що їй довелося вранці (близько 11-ї години) їхати за місто.

Льоша, як міг, намагався пом’якшити ситуацію, але всі помітили дивну поведінку його дружини. Це стало першим дзвіночком, щоб я задумалася над сутністю своєї невістки.

Минув місяць після весілля. За цей час Льоша приїжджав до мене кілька разів, але завжди без дружини. То Наталка скаржилася на головний біль, то у неї виникали термінові справи.

Загалом, на спілкування зі мною у невістки більше не було ні часу, ні бажання, хоча раніше вона сама була ініціатором зустрічей. Я відкинула від себе негативні думки, думаючи, що Наталці просто не до мене. Але в День народження Льоші я зрозуміла, що дарма її виправдовувала.

Вранці я зателефонувала до сина, привітала його зі святом і сказала, що ввечері привезу йому подарунок. Потім мені передзвонила Наталка та попросила не приїжджати. Вона повідомила мені, що вони вдвох із Льошею влаштують романтичне побачення.

Я зрозуміла, що буду зайвою, тож не стала нав’язуватися. А наступного дня син проговорився, що вони відзначали його День народження у компанії друзів. Мені стало неприємно від того, що Наталка мені збрехала.

Я ніяк не могла вкласти у голову, що та мила і добра дівчина, яку я знала до весілля, і брехлива, жорстка жінка, якою стала невістка – одна й та сама людина.

Через тиждень на мене чекав ще один неприємний сюрприз. Я випадково зіткнулася з Наталкою у магазині одягу. Вона здалеку помітила мене і почала буквально ховатися серед вішаків.

Я ж, як наче нічого не помітила, підійшла до невістки та привіталася. Наталка подивилася на мене впритул і вдала, що я звертаюся не до неї. Це поставило мене в ступор. Вже не знаю, що і думати, але така поведінка з її боку мені незрозуміла. Синові я поки що нічого не сказала. Сподіваюся, він і сам незабаром зрозуміє, що щось з не так з поведінкою його дружини.

КІНЕЦЬ.