Всі ми хочемо відчувати себе коханими, чекаємо, що у відповідь на наші щирі прагнення бути доброзичливими і щедрими близькі дадуть відповідь тим же. Виходить не завжди, але ми повторюємо собі, що треба потерпіти. Що він (вона) обов’язково помітить і оцінить наші старання. Зрештою – сім’я це борr і т.д.

Все це практично ніколи не працює, і ми бачимо подібні приклади навколо, навіть даємо іншим правильні поради. Але коли справа стосується самих себе, стаємо безпорадними, слабкими, просто чекаємо з моря погоди – авось, все як-небудь вирішиться само собою.

Але трапляються якісь події, які допомагають нам побачити ситуацію в правдивому світлі. І прийняти рішення, яке раз і назавжди змінить наше життя. Так сталося і з героєм цієї історії, яку він описав на одному з популярних інтернет-форумів. Це історія про самотність в родині і про те, як можна і потрібно наважитися на розрив порочного кола відносин, які приносять лише біль.

“Весілля моєї падчерки повинно було відбутися 3 листопада. Останні півроку вона і її мати були повністю поглинені підготовкою до торжества”, – описує ситуацію завсідник Мережі. Разом вони жили кілька років, хоча офіційно він в шлюбі не перебував. Але утримував і свою цивільну дружину, яка не працювала, і її дочку.

У минулому році моя дочка закінчила університет. Я оплачував все її навчання. Вона не працювала, і жила з нами всі ці роки, поки вчилася. Більше того, я купив їй машину, щоб вона не турбувалася щодо того, як добиратися до університету.

Час від часу в її житті з’являвся біологічний батько, з яким вона проводила певну кількість часу. Він не вніс ні цента в її навчання чи повсякденні витрати, але дочка продовжувала його любити.

На весілля було вирішено запросити максимум 250 осіб. Я віддав своїй дружині і падчерці список з 20 осіб, яких я хотів би бачити на цьому весіллі. Мої рідні запевнили мене, що вони про все подбають. За кілька днів до весілля, я зустрів одного зі своїх друзів, який був в цьому списку.

Я запитав його, чи прийде він на весілля, але друг відповів, що він не отримував ніякого запрошення. Через кілька днів я дізнався, що в остаточний список з 250 гостей не було внесено жодного імені з мого списку. Це був справжній плювок мені обличчя.

Але добив мене абсолютно інший факт. Повернувшись ввечері з роботи, я побачив у себе вдома майбутнього зятя і члeнів його сім’ї. Це було щось на зразок невеликого знайомства. Знаєте, що мене вивело з себе?

Вони не попередили мене про цю вечерю, а вся увага була спрямована на рідного батька моєї пасербиці. Звичайно ж, це було прикро! Що він зробив для майбутнього заходу?

Я взяв келих і сказав: ” У мене є тост. Для мене було величезним задоволенням бути частиною цієї родини. Я отримував насолоду від кожного дня, прожитого в колі цих прекрасних людей. Але зараз я хочу подякувати зовсім іншим людям: рідному батьку моєї пасербиці, її нареченому і всім члeнам його сім’ї. Ви відкрили мені очі на багато речей.

Я нарешті зрозумів, що виконував в цій родині роль банкомату. За все те, про що я дізнався за останні дні – про список гостей, про цю вечерю і т. д. – я урочисто заявляю, що відмовляюся сплачувати це весілля. Вип’ємо ж за щасливу пару і за рідного батька, якому випала честь взяти на себе все фінансування! Так, і ще! Негайно забирайтеся з мого дому! ”

Егоїстично? Ні краплі! Чоловік був готовий викласти за це весілля 15-20 тисяч доларів! А що він отримав натомість? Плювок у всілякі частини його душі! Думаю, чоловік – молодець! І він зробив все правильно!

КІНЕЦЬ.