Я була дуже вродливою і хлопці завжди мені не давали проходу. Вчилася я в 11 класі та була відмінницею. У нас в школі проходили змагання з волейболу і приїхали хлопці та дівчата з інших навчальних закладів.

Сиділи ми з дівчатами, сміялися і тут підійшов до мене Олег, сказав, що я дуже йому сподобалася і взяв номер телефону.

Спілкуватися ми стали не відразу, все якось склалося само собою. Ми часто ходили гуляти, він був дуже милим та добре ставив до мене, з часом я зрозуміла, що закохалася в нього.

Після закічення школи, ми планували поступати в один університет, тільки на різні факультети. Наші відносини стали більш серйозними, і ми навіть хотіли зняти собі квартиру, щоб жити разом. Але в кінці навчального року я дізналася, що у нас буде дитина.

Я плакала і незнала, що мені робити. Коли прийшла додому та розповіла все мамі, вона не підтримала мене, а почала обзивати різними поганими словами. Мама зібрала мої речі та вигнала з дому, хоча сама мене народила в 17 років.

Олег мене взяв пожити до себе, його батьки прийняли мене, як дочку. А пізніше, коли дізналися про мою дитину і почалося. Мама

Олега налаштовувала його проти мене, говорила, що ми самі діти, нам ще потрібно витися і її синові ще рано ставати батьком. Олег довго недумаючи, сказав, що ми розходимось, що в такому віці нам ще зарано виховувати дітей.

Я плачучи зібрала свої речі та вирішила поїхати до бабусі в село, адже моя мама також була проти дитини. В цей же вечір я все їй розповіла. Вона міцно обняла мене і сказала:

– Рідна моя, ти не переживай, вибавимо. Це велика радість, поглянь, скільки жінок не можуть мати дітей. А тобі, Бог послав дитя і ти повинна радіти та жити далі заради дитинки.

Жила я у бабусі, вона у всьому мені допомагала. Дитинка появилась здоровою і я не могла натішитись синочком. Я дуже вдячна своїй бубусі, адже вона єдина людина, яка підтримала мене …

КІНЕЦЬ.