Життя моє розділилося на “до” і “після”. З моїм чоловіком ми познайомилися більше року тому, відразу після його розлучення. Згодом він все частіше почав ходити до своєї колишньої дружини та дітей. То він дзвонить їй при мені порадитися про щось, або просто запитати як справи.

То він забігає до них на обід. Я якось акуратно сказала, що мені це не подобається: – З дітьми зустрічайся, але врахуй: твоя дружина – це я! Зі мною радься, а перекусити ти і в кафе можеш, якщо я не встигаю зготувати їсти.

Чоловік мені відразу: – Вона просто хороша людина, як друг мені! Але мені байдуже, що вона хороша людина, і ніякий вона йому не друг, а колишня дружина

В душі моїй останнім часом поселилися якійсь сумніви, і навіть не знаю, як поставитися до цієї ситуації. З моїм чоловіком ми познайомилися більше року тому, відразу після його розлучення. Нас познайомили, можна сказати, спеціально звели, щоб ми змогли створити свою пару.

Спочатку були просто друзями, поки не відчули, що закохуємося. Я знала, що він був одружений, у нього двоє синів, зараз їм 6 і 3 роки, тому якісь особливі плани я не будувала.

2020 рік він пішов відзначати зі своєю родиною. Ми хоч і почали тоді зустрічатися, але поки все лише починалося, тому у мене ніяких питань тоді не виникало. Мені було, взагалі, все одно, тим більше я намітила зустріч свята з подругами в нічному клубі. А він мені говорив:

– Не подумай, нічого особистого, просто в клуб я не хочу, а там у мене сини і мої батьки – вони до них теж приходять відзначати Новий Рік. А з дружиною у мене вже давно ніяких почуттів, тому не варто тобі ревнувати чи ображатися!

Так, я знаю, причина їх розлучення була банальна: не зійшлися характерами. Я запитала його тоді:

– Ви ж прожили більше 8 років в шлюбі, як можна було не помітити, що у вас характери різні? Ще й двох дітей маєте!

Він пояснив, що на початку кар’єри він був майже весь час в роз’їздах, тому що треба було годувати сім’ю, робити бізнес. А коли вже частіше став залишатися вдома, молодшому синові було трохи більше рочку, зрозумів, що з дружиною вони зовсім різні, важко жити пліч-о-пліч кожен день: і їй і йому!

Нарізно набагато легше, та й любові вже, начебто, немає. Проіснували так удвох ще трохи і розлучилися цивілізовано, залишившись друзями.

Спочатку мене це не напружувало. Та й хто я йому була? Ми одружилися тільки в кінці лютого, навіть якось спонтанно це було:

– Давай одружимося, – запропонував він.

– Давай! – погодилася я.

Розписалися, стали жити у мене. Хоч моя квартирка невелика, але ми думаємо купити побільше, а свою квартиру він тій родині віддав. Іноді чоловік бере на прогулянку хлопчиків, або до нас додому приводить – мене це теж не напружує. Тим більше, вони до мене добре ставляться – обнімають, цілують в щічку. Ласкаві і виховані, вони мені подобаються.

Але потім протягом року мене все почало нервувати те, що не стосувалося дітей, зрозуміло. То він дзвонить при мені своїй дружині порадитися про щось або просто запитати як справи.

То він забігає до них на обід, якщо я не встигла приготувати. Те йому треба кудись їх відвезти, і він може з’явитися пізно. Звичайно, я почала ревнувати! Тим більше я ту дружину пару раз бачила – так, гарненька така, модно одягнена. На мене так подивилася, трохи зверхньо – мовляв, я їй не суперниця.

Я стала говорити чоловікові, що мені це неприємно, але так – без злості! Кажу:

– З дітьми зустрічайся, але врахуй: твоя дружина – це я: зі мною радься, а перекусити ти і в кафе можеш, якщо я не встигаю зготувати їсти.

Чоловік мені відразу:

– Та ти що, ревнуєш? Вона просто хороша людина, як друг мені!

Але мені байдуже, що хороша людина, і ніякий вона тобі не друг, а колишня дружина, з якою ти був разом багато років! З друзями не живуть в одній спальні! Я йому це сказала, тільки в м’якій формі. Ну ми якось швидко і мирилися.

Але остання новина стала сумною для мене. Він каже:

– Кохана, що на Новий рік плануєш? Сходи з дівчатами в нічний клуб, погуляєте як слід! А я піду до дітей зустрічати свято. Там у нас все ж щорічна традиція – іграшки під ялинкою, та й мої батьки завжди тільки туди приїжджають. Мила, це не обговорюється! Ти що, сердишся?

Так у мене сльози з очей потекли! Серджуся! Що заважає приїхати до них 1-го січня? А батьків до нас запросити в новорічну ніч, вони були у нас на весіллі і добре до мене ставляться! Чого заради до колишньої дружини їхати? Звичайно, ми в цей раз посварилися, до цих пір ображені один на одного ходимо.

За кого він мене має? Була б я коханка, ну тоді і в чому питання – звичайно! Але я ж законна дружина! Всі мої подруги навколо обурилися, крім однієї:

– Ну а що тут такого? Це всього одна ніч, у вас ще дітей немає, нехай зі своїми дітьми побуде, а ми в нічний клуб збігаємо – є можливість.

Ось вона і посіяла в мені сумнів – а може точно нічого в цьому немає особливого? Або чогось я не розумію? Але мені в ту ніч було геть сумно, хоч я і розумію, що зради там не було. Тим більше він вночі, годині о 4 повернувся на таксі. Я зовсім заплуталася, порадьте щось мені, будь ласка!

КІНЕЦЬ.