Розмова з дружиною не клеїлася від слова зовсім.

Петро все говорив і говорив, а ось Алла мовчала і непомітно витирала кожну сльозинку, що намагалася піти з її карих очей…

– Ну, чого ти мовчиш? Квартиру я вже вам купив, ремонт там зробив, потребувати ви ні в чому не будете.

Відкрив тобі рахунок у банку, й окрім аліментів додатково допомагатиму.

Ну, люблю я її! І ще вона дитину від мене чекає.

Остання фраза для Алли, це було все.

Значить, якась дівка чекає від її чоловіка дитину, і тому хоче розлучити його з нею і залишити їхніх дітей без батька?

Ну що ж це його рішення, тим більше відігравати роль дружини, якій постійно зраджують не входило в її плани.

Вона б і сама пішла, дізнавшись про його зради, але Петро був дуже акуратним – зустрічався тільки на території коханки, і не водив свою пасії туди, де їх могли побачити спільні знайомі.

Може це й на краще, зате тепер Алла зможе почати нове життя в новій квартирі, ось би ще дітям пояснити їхній вимушений переїзд, а то підлітки, складний вік, як би чогось не сталося…

Діти на подив Алли відреагували на розлучення батьків спокійно, і радісно збирали речі передчуваючи переїзд у нову квартиру.

Тим більше, що там і школа поряд, і розкішний парк, і спортивний майданчик недалеко.

І поки Алла з дітьми намагалися звикати жити самостійно, Петро насолоджувався життям зі своєю новою пасією…

…Діана була повною протилежністю Алли – висока, струнка, красива, з довгим каштановим волоссям і смарагдово зеленими очима.

Ось через ці очі він у неї й закохався. Йому не хотілося бути просто її коханцем, адже будь-якої миті вона могла знайти собі того, хто захоче взяти на себе відповідальність за її долю і одружитися з нею.

Петро хотів, щоб Діана цілком і повністю належала тільки йому.

Він навіть забороняв їй зустрічатися з подругами, вважаючи, що спілкуючись з ними, вона може передумати і знайти собі когось молодшого, тим більше, що різниця у віці в них була суттєвою.

Петру було сорок із гаком, а от Діані всього двадцять п’ять.

Він досі не міг повірити, що така красуня погодилася зустрічатися з ним, адже він явно не якийсь спортсмен-красень, а звичайний середньостатистичний чоловік, у якого, правда свій бізнес і дуже успішний.

Та й різниця у віці його трохи напружувала.

Скільки ще буде вона з ним? Рік? Два? П’ять років? Десять?

А раптом вона знайде когось молодшого, і піде до нього? Що тоді станеться з ним? Він, напевно, цього не витримає…

Даремно думати наперед, час покаже, що надалі чекає їхні стосунки, а поки що він просто насолоджуватиметься щастям поруч зі своєю коханою…

…Час пролетів непомітно. Петро вже мав двох дітей, яких подарувала йому Діана.

На роботі все було добре, зі старшими дітьми він підтримував хороші стосунки, та й з Аллою йому вдалося їх зберегти.

Діана так само була гарна, і навіть материнство не зіпсувало її фігуру, а навпаки зробило її ще кращою, ще привабливішою.

Вона так само не працювала, бо так захотів її чоловік, а Діана й не наполягала. Навіщо їй працювати? Щоб вставати о шостій ранку і бігати по кухні, щоб приготувати сніданок, нагодувати всіх і потім стрімголов бігти на роботу?

Або для того, щоб втомившись від роботи ще й думати, що приготувати на вечерю?

Ні, їй і так було непогано.

Проведе чоловіка на роботу, відведе дітей в садок, а потім цілий день насолоджується спокоєм та усамітненням.

Іноді, коли чоловік їздить у відрядження, вона зустрічалася з подругами, а іноді…

…Петро повернувся з відрядження раніше, аніж зазвичай.

Чоловік заскочив по дорозі в квітковий магазин і купив букет орхідей.

Їх дуже любила його кохана Діана.

Чоловік глянув на годинник.

– Швидше за все Діана ще спить, – подумав він. – Для неї поспати після обіду – це святе…

Чоловік подивився на всі боки, і побачивши кафе, вирішив посидіти там.

Він сів в найдальший кут і зробив замовлення. Петро подзвонив на роботу, і почувши, що за його відсутності все йде, як по маслу заспокоївся.

Трохи перекусивши, Петро уже збирався йти додому, як раптом у кафе забігла якась закохана парочка…

Вони сміялися, обіймалися, потім знову сміялися.

– Ех, молодь, – подумав Петро.

Він глянув на парочку ще раз і раптом застиг від побаченого!

То була Діана, його Діана! І якийсь молодик спортивної статури…

Ноги стали немов ватяними, а на лобі виступив піт.

Він хотів підвестися і виказати своїй дружині все, що він про неї думає, але вирішив ще трохи поспостерігати.

Вони замовили каву й тістечка, молодий чоловік-красень обдаровував Діану компліментами, жартував, а вона дзвінко сміялася.

Давно він не бачив дружину такою веселою й щасливою.

Останнім часом вона була сама не своя, сумувала, а зараз вона радіє і сповнена сил.

Добре, що вона сиділа до нього спиною, і не могла бачити його, зате Петро міг чудово розглянути молодика, який намагався відвести у нього Діану.

Високий, м’язистий, з короткою стрижкою, яку зазвичай носять спортсмени, а з-під білої футболки по м’язистих руках ідуть тату…

– Ідеальний красень для обкладинки журналу, – так подумав Петро.

Він же ж, у свою чергу, був повною його протилежністю.

Так, він теж був високого зросту, але в нього на відміну від цього молодого красеня, не було таких м’язів, та й животик трохи проступав.

І таких тату у нього теж не було, і джинси з футболками він, напевно, вже сто років не носив, робота не дозволяє, та й у віці він йому помітно програє.

Скільки йому? Тридцять? Тридцять п’ять? А Петру вже п’ятдесят чотири!

Петро дивився, як якийсь незнайомець, гладив його дружину по руці, як поправляв її волосся, і нічого не міг зробити.

Ні, він, звичайно, міг встати і висловити цій зрадниці все прямо в очі, а тому нахабному дати прочуханки, проте в такому разі вона забере дітей і піде до іншого.

До того, що набагато кращий і привабливіший за нього.

– Треба все обміркувати, а потім діяти, щоб не наламати дров… – подумав Петро.

Незабаром закохана парочка випурхнула з кафе, а згодом з кафе вийшов і Петро…

…Коли Петро приїхав додому, Діани ще не було. Він поставив квіти у воду, прийняв душ і перевдягнувся. Незабаром прийшла дружина з дітьми.

– Петре! Ти вже вдома? Який сюрприз! Чому ти не попередив? Я б щось смачненького приготувала.

– Люблю робити сюрпризи, люба.

Діана підійшла до чоловіка ближче, щоб обійняти його, і Петро вловив легкий запах чоловічого парфуму.

Це кінець, вона йому зраджує, і він нічого не може з цим вдіяти…

Якщо він скаже їй, що він їх бачив, то тільки посилить ситуацію, а якщо промовчить, то не факт, що Діана схаменеться і знову стане зразковою дружиною.

Поки Петро грався із дітьми в кімнаті, Діана співала пісеньку і готувала вечерю.

– Весела така, задоволена, цікаво, що вона заспіває ввечері, коли доведеться виконувати подружній обов’язок? – подумав Петро.

А й справді, як давно вони не були близькі? Щоразу то одне, то інше…

Не в настрої була справа, просто в неї з’явився інший чоловік, а він недолугий вірив їй і сподівався, що їхні почуття ніколи не згаснуть.

За звичкою, Діана демонстративно лягла раніше. Все, як Петро й думав.

– Ну, звісно, їй приємніше бути з цим красенем, аніж з ним, – думав Петро.

Сон, як рукою зняло. Петро пішов на кухню й дістав біленьку…

…Наступного дня Діана поводилася, як завжди.

Вона приготувала сніданок, провела чоловіка до порога і поцілувала його на прощання, а коли він прийшов, зустріла його смачною вечерею.

Але це була вже не та Діана…

Ця Діана була сумною і якоюсь нещасною. Видно, що вона не бачилася зі своїм коханцем, переживала, що чоловік про це дізнається.

Увечері вона знову сказала, що слаба, і Петро не витримав.

Скільки він терпітиме таке?

Як Алла його відпустила без сліз і сварок, так і він відпустить Діану.

Нехай вона буде щаслива з іншим, якщо з ним вона почувається нещасною.

Однак скоро весь запал Петра пройшов і розвіявся, як дим, коли він побачив сплячу дружину.

Він не може втратити її, він не може допустити того, щоб якийсь ловелас відвів у нього дружину й дітей!

Петро ліг поряд, і заснув. Завтрашній день мав бути складним, у нього була зустріч із діловими партнерами.

– Діано, у мене сьогодні зустріч, тож я буду пізно. Вечеряйте сьогодні без мене…

– Добре любий!

Все пройшло як по маслу, зустріч пройшла успішно.

Звільнившись раніше, Петро зателефонував дружині, щоб попередити, що їде додому, проте телефон дружини був недоступний.

Невже вона знову з ним?

Петро сів у машину й повільно рушив з місця. Може, вона в садок по дітей пішла, а він навигадував собі казна-що?

А ось і дитячий садок, але Діани там не видно.

За сотні метрів від нього зупинилася машина, звідти випурхнула Діана, і той самий молодий чоловік, якого Петро бачив з нею в кафе.

Він їй щось говорив, а вона дивилася на нього такими закоханими очима, якими давно не дивилася на Петра.

Ось він потягнув її за руку і ніжно обійняв, а Діана і не опиралася, ніби не переживала, що хтось зможе їх побачити.

Петро вийшов із машини і швидким кроком попрямував до закоханої парочки.

Побачивши чоловіка, Діана стрепенулася, було видно, що вона дуже переживала, що чоловік при всіх почне сварку.

– Петре, давай не тут, я вдома тобі все поясню…

– Віддай ключі, Діано. Немає в тебе більше дому і чоловіка в тебе теж немає. Не хвилюйся, я сам подам на розлучення. А вам бажаю щастя…

Молодий чоловік з незрозумілим виглядом дивився на Петра, а той поплескав його по плечу й сказав.

– Слідкуй за нею, а то вона і тобі зрадить, це у неї така звичка…

– Петре, навіщо ти так? У нас все-таки діти…

– Від дітей я не відмовляюся, хочеш, віддай їх мені, а ні, то я платитиму аліменти. Однак далі, якось без мене…

…Тиждень він не виходив з дому, взяв лікарняний, щоб відійти від усього.

Через тиждень він купив букет троянд, які так любила його колишня дружина Алла, і поїхав до неї.

Алла була єдиною, хто його по-справжньому любив, і він тільки недавно це зрозумів.

Двері відкрив чоловік у махровому халаті.

– Ви хто?! – здивовано запитав Петро.

– Олег – чоловік Алли. А ви, мабуть, Петро? Алли немає вдома. Їй щось передати, чи ви зайдете?

– Ні, дякую, нічого не треба… А втім, передайте їй це… – він дав йому букет. – І бережіть її. Вона дуже хороша…

Петро розвернувся й пішов.

– Ось він який цей бумеранг… – тільки й подумав він.

КІНЕЦЬ.