– Оля привіт, тут така справа – я й неділю маю йти на день народження, а мені одягнути нічого. Пам’ятаєш у тебе плаття було, теке довге зелене, не могла б ти мені його позичити.

Оля це плаття дуже любила, адже шила вона його з дорогої тканини, воно обійшлось її тисяч 5 – в цій сукні вона сина одружувала. А тут подруга, яка все життя щось просить …

Вирішила Оля відмовити Ірині, мовляв:

– Ти не обіжайся, але це плаття, як пам’ять для мене дороге, а ти речі акуратно носити не вмієш.

– Але ти жаднюга, Олю … Я всім розповім, що ти подрузі плаття пошкодувала.

– Ну дивись, давай договоримося так – якщо ти мені зіпсуєш плаття, то заплатиш мені за нього 5 тисяч.

– Нехай буде так, поверну в тому ж вигляді, що і взяла.

Відразу піля день народження, Іра подзвонила до Олі:

– У тебе взагалі совісті немає, ти що мені підсунула? Плаття внизу розірване, вирішила мене обдурити? Захотіла нажитися на подружці?

Олі так прикро стало і за себе, і за плаття. Тоді вона відповіла Ірі:

– З платтям усе було добре, поверни мені його у тому вигляді, що взяла. Інакше я не буду більше з тобою дружити, та й усім розкажу, як ти людей обманюєш.

На наступний день, Іра принесла плаття, вибачилася перед Олею, мовляв, це на день народженні хтось їй наступив на плаття і воно розірвалося.

Ось така получилася неприємна ситуація з подружкою. Оля тепер рідко з нею спілкується, та й зичити їй більше нічого не хоче, і не буде …

КІНЕЦЬ.