Прочитала тут історію про зраду і вирішила розповісти свою, може, моя сповідь послужить комусь уроком, що зраду пробачати не можна. Людина, яка зрадила хоч раз, зробить це знову, я переконалася в цьому на власному гіркому досвіді.

Коли чоловік зрадив мені вперше з колегою по роботі, довго все заперечував, але коли зрозумів, що безглуздо, що вже на роботі всі говорять і засуджують їх відкрито, почав вибачатися. Він злякався, що я з ним розлучуся.

Клявся, що це більше ніколи не повториться, що він і сам не знає, як це сталося. Пробачила, бо на той час було вже двоє дітей, будували будинок, і я не змогла все так просто кинути і піти, про що зараз дуже шкодую.

Тоді мені було 28 років, і я могла б ще влаштувати своє життя, а не перевести його, присвятивши людині, яка на це не заслуговує. Не знаю, чи він зраджував мені ще за ці роки, але нещодавно я зрозуміла, що в нього з’явилася жінка.

Він змінився, став дратівливим, все не так, став затримуватись після роботи. Нещодавно я почула, як він говорив з нею по телефону, як називав усілякими лагідними словами, щось обіцяв виконати.

Почала помічати, що він постійно носить телефон із собою, навіть удома, ні на хвилину його ніде не залишаючи. Довго думала, як зробити і вирішила, що втрачати мені нічого, діти вже виросли, в обох синів свої сім’ї, самі на себе заробляють і я спокійно, не влаштовуючи скандал, сказала чоловікові, що знаю про все і йду.

Чоловік знову почав відпиратися, говорити, що мені здалося, що окрім мене йому ніхто не потрібен, але потім під дією фактів визнав і, як і минулого разу вибачався. Але я таки подала на розлучення.

Він почав мене ображати, казати, що у 52 роки, я вже нікому не потрібна, що так і буду одна.

Але я вважаю, що краще бути однією, ніж з таким чоловіком. Хоча виглядаю я добре, навіть молодше за свої роки, але заміж ще раз я не збираюся.

Я хочу і вважаю, що заслуговую пожити для себе. Найголовніше, що діти мене підтримали.

КІНЕЦЬ.