Все своє свідоме життя я була, є, і буду розсудливим радником, опорою та жилетом для своїх близьких людей. Слухаючи складні ситуації, я часто можу прийняти правильне рішення і дати підказку людині.

Але як то кажуть «шевець без чобіт». На даний момент життя приготувало мені капкан, з якого я не бачу виходу, можливо, ви прочитаєте мою історію і дасте мені пораду, адже збоку буде видніше.

Я з гарної, повної родини, фінансово забезпечена, єдина дитина, закінчила університет із червоним дипломом, вступила до магістратури. Усе життя займалася спортом, любила книжки, науку, мистецтво.

Від шанувальників не було відбою. Одного разу я закохалася.

Він має вищу освіту, два брати, повна сім’я. Не розповідатиму про те, скільки я пережила, за той короткий період, поки ми зустрічалися, але було багато «дзвіночків», які застерігали мене.

Він був моїм першим, чистим, щирим коханням. Його батьки живуть за тисячі кілометрів від нас.

Коли він вперше показав мене на фото, його мати безапеляційно заявила: «красива яка, будеш ти синок з рогами» (при тому, що у мене ніколи не було близьких стосунків з чоловіками, я не хотіла дозволяти собі це до весілля).

Пізніше він став їм розповідати про мене, про мої успіхи, наче змінився гнів на милість. Але все перевернулося того дня, коли він мені зробив пропозицію.

Моя майбутня свекруха називала мене останніми словами образ, кричала, що цього весілля не бути. Він пішов проти батьківської волі і одружився зі мною.

З того часу минув уже рік, і цей рік ознаменувався для мене пекельним полум’ям, упереміш із райськими кущами. Свекруха ненавидить мене, але жодної на це вагомої причини немає, коли чоловік у неї запитує, чому вона до мене так ставиться, вона не може дати зрозумілої відповіді, просто каже, що не подобаюсь і все.

При розмові зі мною по телефону вона мило цвірінькає, а за спиною говорить гидоти. Їй не дає спокою моя вища освіта, вона постійно в розмові намагається повернути цю тему (у неї освіта 9 класів школи), брудом вона мене поливає методично, проти мене налаштована вже вся рідня. Нікому нічого поганого я не зробила, словом не образила.

Я розгублена. Мені в обличчя вона ніколи нічого не висловлює тільки третім особам, тільки за спиною.

У мене ніколи не було проблем у спілкуванні зі старшим поколінням, багато хто мріяв бачити мене своєю невісткою і ставився, як до дочки. Що в мені не таке? Не розумію.

Уся ця ситуація мене не турбувала б, якби не одне але, ми дуже часто сваримося з моїм чоловіком з цього приводу, справа доходить до серйозних скандалів. Я потихеньку тану.

Порушився сон, нічого не їм, не можу зосередитися на навчальних та робочих справах, коли йду вулицею, не помічаю погоди, людей, життя. Я дуже люблю свого чоловіка, але він на боці матері каже вічно, що мама цього не хотіла.

Мої батьки знають цю ситуацію і перестали спілкуватися з «новою ріднею». Стільки гидот було зроблено звідти, що мені не вистачить сповіді, щоби все розповісти.

Але виходу я не бачу. Розлучатись? Я дуже кохаю чоловіка, і між собою сварок не виникає.

Але терпіти цей гніт з боку свекрухи, її вічні підступи, я не можу. Деколи мені здається, що мені не 23 роки, а 43 роки.

За цей рік сімейного життя я втратила п’ять років звичайного. Ви запитаєте: “Як може свекруха, перебуваючи так далеко, по телефону панувати і принижувати?”

Ще як може! Пишу це, не перечитуючи, швидко, як на духу. Дуже хочу побачити раціональний вихід із цієї ситуації.

КІНЕЦЬ.