Мені 25 років, хлопцеві 27 років. Прочитала тут сповідь про те, чи чекати на пропозицію від коханого чи краще піти і хочу поділитися тим самим.

З Денисом живемо разом два роки, у нас так званий громадянський шлюб. Я не прихильниця таких відносин, але після двох років знайомства, він запропонував лише такий варіант, нічого обіцяючи, втім, нічого конкретного далі у наших відносинах.

За цей час я жодного разу не чула від нього освідчення в коханні, коли питаю: Ти мене кохаєш? — він відповідає, що не знає, що таке кохання, що таке слово вигадали жінки. Каже, що важливі дії, а не слова.

Але, незважаючи на це, він дуже часто запитує мене про мої минулі романи. У мене до нього був хлопець, ми зустрічалися лише півроку, потім розлучилися, зрозумівши, що нічого не вийде у нас, ми дуже різні з ним.

Але я не хочу розповідати про нього Денису, це моє минуле, і таке одкровення не піде на користь нашим стосункам та й розповідати особливо нічого. Я його не питаю про його колишніх подруг, мені це нецікаво, я хочу жити сьогоднішнім, а не минулим.

Але він ображається, каже, що мені є що приховувати, тож я не хочу говорити на цю тему. Я думаю, що він просто ревнивий, тому що постійно прислухається до моїх телефонних розмов, навіть коли я говорю з мамою, а потім кілька разів перепитує, хто мені дзвонив і про що ми говорили.

Помічала, що перевіряє мій телефон та мої листування з подругами в соц. мережах, не розумію, навіщо так робити. Мені це неприємно, я так не роблю.

Я ж йому не дружина, а що буде, коли ми одружимося? Якщо одружимось, у чому я дуже сумніваюся.

КІНЕЦЬ.