Живемо разом із батьками чоловіка, весь час із ними були прекрасні стосунки, доки не з’явився син. Свекруха з самого початку багато мені допомагала, я дуже їй за це вдячна, мої батьки живуть в іншому місті і мати могла приїхати на кілька днів тільки раз на два місяці.

Але згодом почалися постійні моралі. Свекрусі здавалося, що я не тим годую дитину, то погано одягла на вулицю, то навіщо купувати стільки іграшок, адже вони коштують грошей, які краще витратити на щось корисне. Начебто іграшки для дитини марна річ.

Я намагалася не сперечатися з нею, іноді слухала, а іноді робила по-своєму, щоб вона не знала. Зараз сину вже три роки і ми оформляємо його в дитячий садок, бо мені потрібно виходити на роботу, а свекруха ще не на пенсії.

Хотіли з чоловіком взяти няню, щоб син був удома, але батьки чоловіка вирішили, що це дурощі, платити такі гроші, коли більшість дітей відвідують садок. Довелося послухати їх і віддати сина до садка. Але посварилися ми не через це.

Весь цей час чоловік стриг дитину вдома машинкою, але перед садком я захотіла постригти його в перукарні, зробивши йому стильну стрижку. Хотілося, щоб він пішов перший раз у сад красивим.

Але в перукарні незнайомі йому інструменти, обстановка, він злякався, почав плакати, підстригти не вдалося і ми пішли додому. До самого будинку він не міг заспокоїтись і дідусь із бабусею, як це побачили й дізналися причину, закотили ще більшу істерику, аніж їхній онук.

Багато чого я почула на свою адресу, і те, що я не мати, а мачуха, було делікатним. Я, звичайно ж, образилася, не розмовляю з ними вже цілий тиждень, хоча згодом свекор і попросив вибачення.

Я розумію, що вони люблять онука, але чомусь вони забувають, що в нього є батьки. Постійно намагаються зробити так, як самі вважають за потрібне.

КІНЕЦЬ.