З Наташею дружимо ще зі школи, були нормальні стосунки, доки вона не попросила позичити їй грошей. Сума була не дуже велика, але подруга ніяк не могла її віддати, мені ж було соромно нагадувати вкотре.

Так минуло більше року, коли одного разу Наташа сказала, що вона пам’ятає про борг, а оскільки в неї зараз немає грошей, щоб віддати, то нехай цей борг буде за рахунок мого подарунка на її день народження. Мені довелося погодитись, бо я вже зрозуміла, що отримати свої гроші назад не вийде.

Через місяць вона запросила нас із чоловіком на святкування свого дня народження, і мені було якось незручно йти з порожніми руками, хоч і була домовленість з нею про це. Я купила їй квіти, коробку цукерок, дітям фрукти, а молодшому синові машинку, теж вийшла чимала сума.

Окрім нас у них із гостей більше нікого не було і, мабуть, тому Наташа вирішила, що нічого не потрібно готувати. Зробила бутерброди та каву з тортом, вирішивши, що якщо ми прийдемо без подарунка, то й цього достатньо.

Вийшло так, що я залишилася ще й у мінусі, ніби це я винна їй гроші. Це називається, повернула борг. Нещодавно подруга попросила мене бути в неї поручителем у банку, сказавши, що це лише формальності та й сума не дуже велика.

Я відразу навіть не думаючи, відмовилася, боюся, що мені доведеться колись платити замість неї. Наталя сильно образилася, сказала, що розраховувала на мою допомогу, думала, що ми справжні подруги, а я не виправдала її довіри.

З того часу вона зі мною не спілкується, своєї провини я не відчуваю. Але все одно, якось не по собі, наче когось зрадила.

КІНЕЦЬ.