Вже після того, як я вийшла на пенсію, стала підробляти репетиторством, адже все життя пропрацювала вчителькою української мови.

Я завжди любила свою роботу, тому займаюся цим із задоволенням. А коли бачиш радість діток та їх батьків, що їм легко дається навчання, то з’являється відчуття своєї потрібності і корисності в цьому житті.

Є у мене ще й дві онучки. Дівчатка вже трішки підросли, але самостійно ще не можуть собою займатися, ще не на стільки дорослі.

Моя невістка постійно відводить онучок у школу і забирає їх зі школи, водить потім по різним гурткам. У неї на це йде більше половини часу вдень, тому у неї особливо можливості зайнятися своїми улюбленими справами немає.

Нещодавно дружина мого сина почала натяками мені говорити, що і я могла б взяти участь у вихованні моїх рідних онучок. Це стосувалося того, щоб я відводила і приводила їх, замість неї.

А вона поки буде займатися домашнім господарством. Все одно я на пенсії і часу у мене достатньо зараз, і для кого я можу його присвячувати, як не для рідних людей.

Я і не проти допомагати. Чим я і займаюся дуже часто у вихідні дні. Але будні дні у мене все розписано і в більшості заняття маю з дітками після обіду, якраз в той час, коли в онучок закінчується навчання в школі і починаються різні гуртки.

А так як у мене учнів зараз чимало, я дорого за заняття не беру, то цей процес і займає у мене майже весь день. Виходить, що я працюю повноцінний робочий день, тільки просто вдома.

А потім мені ще потрібно приготувати і виконати домашню роботу. Її за мене теж ніхто не зробить. Ось і виходить, що я вільна тільки в суботу і неділю.

Але невістка все вважає, що раз я на пенсії, то часу у мене достатньо і на роботу з репетиторством, і на багаторазові походи з онучками по їх гуртках.

Людина не може зрозуміти, що підготовка замовлення та шиття займає великий період часу. А якщо я буду займатися з іншими дітками, то залишуся без підробітку. А на мою пенсію одну зараз прожити важко. Навіть самого елементарного, і того не зможу собі дозволити.

Але вона не вгамовується. Почала сина переконувати, щоб він почав мене вмовляти. Мовляв, я ж в першу чергу бабуся, а потім вже все інше. На цьому грунті у мене з ним назрівають постійно все нові і нові суперечки.

Він теж не вірить, що я цілими днями займаюсь з дітками. Зате додаткову копійку від мене беруть з величезним бажанням, коли я їм щось купую, дітям гроші даю. Тільки ось зрозуміти мене, не вважають за потрібне.

Я продовжую стояти лише виключно на своєму. Я вважаю, що дітей заволять для себе, а не для бабусь і дідусів. Тим більше що невістка не працює моя зовсім, вона сидить вдома теж.

Чому в такому разі, я повинна на шкоду собі задовольняти її потреби у вільному часі, бо її так хочеться? Я ніколи ні на кого не розраховувала, тому і зараз сама займаюся підробітком і ні від кого нічого не чекаю.

Перестала виділяти дітям гроші. Так вони відразу це помітили. На їх питання чому, я відповіла, що якщо мені доведеться кинути підробіток, то і моєї пенсії мені не вистачатиме для хорошого життя.

А якщо справи підуть таким чином, що мені навіть на елементарні речі грошей не вистачатиме, то я буду змушена просити додаткові кошти у них. Сподіваюся, що мій натяк діти мої зрозуміли і задумаються. А сама поки продовжую підробляти.

Невже вони не розуміють, що мають бути ще вдячними мені, що я сама себе забезпечую добре на пенсії, їм грошима допомагаю і вихідні присвячую своїм онучкам. Невже їх влаштовувало б те, що я сиділа б постійно з їх дітьми, але у них постійно просила грошей?

КІНЕЦЬ.