Анастасія, 34-річна жінка, жила, здавалося б, щасливим і задоволеним життям зі своїм чоловіком та двома дітьми, насолоджуючись комфортом фінансової стабільності та буднів без боргів.

Вони були заможні, могли дозволити собі гарну їжу, одяг, щорічну відпустку та навіть нову машину.

Проте їхнє щастя затьмарювала постійна проблема: владна щедрість свекрухи Анастасії. Живучи одна в селі, свекруха керувала великою фермою, завжди виробляючи більше продукції, ніж могла споживати.

Вона привозила надлишки сім’ї Анастасії, що спочатку було дуже доречним у їхні важкі фінансові дні.

Однак, у міру того, як їх фінансове становище покращувалося, постійний приплив продуктів ставав непереборною проблемою.

Незважаючи на спроби Насті донести до свекрухи, що тепер вони можуть дозволити собі все необхідне, та продовжувала привозити велику кількість продуктів та товарів домашнього приготування.

Їхній будинок був захаращений мішками з картоплею, овочами, консервами, молочними продуктами та м’ясом птахів, не залишаючи місця для інших необхідних речей або простого переміщення.

Анастасія опинилася перед дилемою, відчуваючи себе пригніченою надмірною допомогою і не знаючи, як висловити свої почуття, не образивши свекруху.

Адже якщо пряме прохання не привозити продукти не подіяло, що може стати рішенням?