Син із невісткою нещодавно переїхали з іншого міста, він знайшов тут роботу, я дуже зраділа. Коли він тільки одружився, невістка вмовила його поїхати жити до неї на батьківщину, але там містечко невелике і незабаром вони зрозуміли, що треба повертатися назад, можливості знайти роботу, що добре оплачується, в столиці набагато більше.

Наталя у декретній відпустці, дитині 2 роки. Син на роботі допізна, іноді доводиться працювати і у вихідні, невістці не подобається, що вона цілими днями одна.

Дитину в садок віддавати не хочуть, ми теж із чоловіком працюємо і не можемо сидіти з онуком, беремо його лише на вихідні, щоб Наталя змогла відпочити та проїхатись магазинами. Але вона завжди скаржиться на те, що завжди одна, що їй нудно, подруги всі залишилися там і вона вже шкодує, що погодилася на переїзд.

Почала ревнувати свого чоловіка, перевіряє його телефон. Каже, що він багато спілкується з жінками на роботі (хоча в колективі у них жінок зовсім мало), і що колись він їй зрадить.

Я намагалася поговорити з нею, що якщо вона так поводитиметься, то йому не захочеться повертатися додому після роботи, де на нього чекає постійно незадоволена дружина з претензіями та звинуваченнями. Я розумію, що від самотності та неробства вона втомилася, але ми можемо оплачувати няню самі, а вона нехай виходить на роботу.

Але невістка не хоче довіряти дитину чужій людині. А я нічого в цьому поганого не бачу, зараз багато хто так робить.

Їй ніхто не забороняє запросити подруг у гості, з якими познайомилися на дитячому майданчику, але їй нічим не догодиш. Боюся, що постійне пиляння чоловіка доведе сім’ю до розпаду, але до неї це не доходить, хоч би як я намагалася пояснити.

Невістка продовжує провокувати сина, і я бачу, що він уже втомився від її скиглення. Я боюся, що сім’я може розпастись, і дуже цього не хочу.

Я не хочу ставати ні на бік невістки, ні на бік сина. Хочу, щоб вони були разом, і в них було все гаразд. Дуже люблю онука і не хочу, щоб вони знову повернулися до того міста.

КІНЕЦЬ.