Чоловік знову повернувся з дому колеги та почав нахвалювати його дружину. Мовляв, вона страви ресторанні готує, вдома у них сучасно та модно, казав, що ніде так смачно не їв.

Вероніка підібгала губи. Їй такі його промови були образливі.

Вона втомилася вже конкурувати з якоюсь Наталією, яку ніколи навіть в обличчя не бачила. Так, не знала вона ресторанних страв.

Звідки їй знати, якщо все життя в селі прожила?

Знання їй передалися від мами з бабусею, а ті теж були звичайними сільськими жінками без вишукувань.

Але вона дуже старалася, щоби було смачно.

А чоловік, здавалося, зовсім її старання не помічав.

Якось він їй каже: -Віро, ти ввечері стіл накрий, до нас у гості товариш по службі приїде. Він у місті серйозна людина.

Ти постарайся, щоб він залишився задоволеним.

Віра сумно зітхнула, але прохання чоловіка виконала. На стіл вона поклала салат зі свіжих овочів, м’ясо печене, запіканку, сол оні домашні огірки, ікру баkлажанову.

Іван виявився дуже чемним чоловіком і гідно оцінив старання жінки, весь вечір її ро зхвалював, а під кінець навіть руку поцілував. Вероніка зніяковіла.

-Я таk востаннє ситно їв у бабусі в дитинстві, дуже смачно!

Дякую! Чоловік після цього також змінив ставлення до дружини.

КІНЕЦЬ.