Начебто ситуація така, що радіти треба – мама хоче зробити подарунок, який вирішить багато моїх проблем. Але річ у тому, що я не хочу його приймати, бо це буде нечесно по відношенню до брата. Ось тепер не знаю, як відмовитись від подарунка так, щоб ні з ким стосунки не зіпсувати.

Ми з братом завжди добре спілкувалися, хоча він старший за мене на п’ять років. Навіть у дитинстві він мене ніколи не ображав, а навпаки, був тим самим братом-захисником. Близько ми спілкуємося і зараз, хоча мати це спілкування і не вітає. А вся річ у тому, що брат розсварився з мамою свого часу, ось вона досі на нього ображається. Вони вже не спілкуються сім років.

Характер мами завжди був важкий, і з роками краще він не ставав. Людина звикла, що все робиться так, як вона вирішила, якщо хтось насмілюється піти проти, то стає маминим, не скажу ворогом, але недругом. Не оминула ця доля і брата.

Він в університеті ще почав зустрічатися із дівчиною, яка мамі не подобалася. Але тоді вона не стала сваритися, мабуть, розраховувала, що брат подорослішає і вони розійдуться. Проте вони пройшли всі п’ять років навчання, потім рік жили разом, винаймаючи квартиру, а потім вирішили одружитися.

Тут мама і сказала своє вагоме слово. Вона підготувала довгу промову, яка завершувалася словами “вибирай – або я, або вона”. Брат просто встав і пішов, показавши, що він вибрав. Мама стійко зазнала цього удару, але з братом перестала спілкуватися взагалі. Тепер вона вдає, що сина в неї немає і ніколи не було.

Брат одружився, у нього вже двоє дітей, яких наша мати ніколи не бачила. Я ж із племінниками спілкуюся, намагаюся якось допомагати сім’ї брата, бо живеться їм нелегко. Вони винаймають квартиру, а працює тільки брат, дружина в нього ще рік буде в декреті з молодшою донькою.

Тому я то одяг якийсь малечі куплю, то іграшки, то смачненьке. Іноді продукти їм приношу. Брат ні про що не просить, але видно, що їм важко дається другий декрет. Допомога не завадила б. Але якось часто й серйозно я допомагати не можу, сама нещодавно взяла іпотеку, тож у коштах обмежена.

Нещодавно мати отримала спадок від своєї тітки. Там була квартира та дача, все в іншому місті. Мама туди з’їздила, виставила все на продаж, ось днями угода має статися.

– Танцюй, дочко! Зараз там все продам, подарую ці гроші тобі, щоб ти іпотеку свою закрила і жила, як біла людина, – радісно сповістила мене мама.

Нерухомість, яка дісталася мамі, знаходиться десь у Житомирській області, ціни там не космічні, але на покриття іпотеки однокімнатної квартири вистачить. Новина хороша, якби не те, що я не можу прийняти цю допомогу.

У мами, крім мене, ще й син є, який зараз перебуває в більш тяжкому становищі, до того ж у нього діти. Було б справедливіше, щоб мати розділила гроші між нами. Так і мені легше б було, і братові.

Але мама так розлютилася, коли я їй нагадала про брата, що в неї аж очі потемніли. Далі я тему не розвивала, бо ще не вистачало, щоб мама зі мною перестала спілкуватися. Тоді вона взагалі одна залишиться.

Загалом, я зараз не розумію, як вчинити. Взяти гроші та поділитися з братом – тоді я не покрию іпотеку, у мами виникнуть питання, а якщо вона дізнається правду, то ми точно посваримося.

Взяти гроші та не сказати нічого братові – я так не зможу, це нечесно по відношенню до нього та його родини, не хочу ставити наші стосунки під загрозу. Відмовитись від грошей – тоді треба якось так це зробити, щоб мама не образилася.

Я заплуталась. Скрізь якась засідка, хоч би який шлях не вибрала. А час йде, треба щось вирішувати.

КІНЕЦЬ.