– Ти що при надії, – спитала її я і вже стерпла, очікуючи відповіді.

Та ні, просто ми вирішили, що пора думати про майбутнє, – каже і очима кліпає, наче так і має бути.

Яке може бути майбутнє мого сина з отакою невісткою? Як пробний варіант, щоб пожити і пізнати життя – хай буде. Але для життя йому треба жінку собі під стать! А не ось таке.

Вона певно думала, що ми їм дамо гроші на весілля і на квартиру поможемо назбирати, але я одразу сказала, що на нас може не розраховувати!

– Ми грошей не маємо, так, що якщо хочете пишне весілля, то самі на нього й заробіть і на квартиру ми теж давати не будемо. Ви собі це запам’ятайте!

Ні, якби інша невістка з хорошої родини, то ще куди не йшло, але цій? Вона від мене копійки не побачить! Я краще віддам всі заощадження на свічки для доброї долі моїй дитині, щоб хоч Бог його захистив від неї!

– Та ми вже давно про весілля думаємо, тому собі назбирали, – каже вона мені любенько.

Ага, отже, вона вже з першого дня, коли вони разом почали жити, то вона вже тоді думала про весілля! А казала моєму Сашуньчикові, що вона прогресивних поглядів! От яка двулична!

Ще моя дитина й на гадці нічого не мала, а та вже мала план і чекала, коли буде зручний момент, щоб його на собі женити!

Я просто вся киплю! А чоловік спокійний і каже аби їх лишити в спокої.

– Як лишити в спокої, як Сашунька ще й на оте весілля свої гроші дає! Та вона копійки заробляє, що її тих грошей. А моя дитина ще собі на те ярмо заробляє і раденька в нього вступає! Де є правда в світі?

На весіллі я не робила вигляду, що щаслива, бо де ж воно щастя, коли тебе серед білого дня обкрадають? А ти ще маєш радіти і веселитися!

Плаття замовила аби яке, не було на що там глянути, оті вирізи я не признаю-чоловікові показуватимеш, а не всім на публіку.

Свати вбралися в те саме, що й на знайомстві, видно, що раді, бо ж так щасливо донька заміж вийшла. Але те, що вона з Сашунькою жила п’ять років без шлюбу – то що? Що то за виховання доньки таке?

Якби у мене була донька, то я б такого не дозволила ніколи, а ті готові на все, лиш би заміж видати та комусь отаке на голову висадити.

Приходила я до них в квартиру, коли вони разом жили і не дуже звертала увагу на те, як вона мого сина годує, бо Сашунька міг і вдома поїсти, а потім вже йти на квартиру. Але тепер мені наново відкрилися очі – пилюка. Волосся в ванній, холодильник порожній.

Ну як так моя дитина там має жити?

Я кажу їй:

– Ходи навчу тебе прибирати, бо ти геть квартиру запустила. А як власники прийдуть і глянуть на оте все? Та вас одразу й випруть!

– Вам треба – вий прибирайте, – каже мені і на диван.

– От як ти заговорила, – кажу я їй на те, – А, коли жила з Сашунькою, то до мене щебетала і усміхалася! А тепер «сама прибери»?

Прийшла додому і ділюся з чоловіком аби він мене зрозумів, а він мені каже:

– Ну, то не ходи туди та й не бач того і буде тобі легше.

Тобто? Не бачити і знати не буду, що мій син отак бідує?

Як ви даєте собі раду з такими невістками?

КІНЕЦЬ.