Якось я пішла до магазину. По дорозі назад, раптово, зустріла колишнього хлопця. Виявилося, що він живе поряд, у нашому районі. Розговорилися. Виявилося, Сергій одружився, чекають дитину.

Я вже було пораділа за нього, але він почав розповідати, що через вагітність (як йому здається) дружина зовсім «злетіла з котушок»: виганяє з дому, збирається подати на розлучення.

Слово за слово, і ми опинились у мене вдома. Дістали вино, випили. Колишній почав скаржитися на фригідність дружини, а зараз взагалі не підпускає до себе. Під впливом спиртного він почав робити мені компліменти, умовляв.

Цілий день провели разом. Надвечір він пішов. Залишившись сама і подумавши, дійшла висновку, що не відчуваю до нього якихось почуттів, та й взагалі він не моя людина. Вирішила забути про це все. Однак виявилося все не так просто.

Через кілька днів колишній зателефонував (я думала, давно видалив мій номер) і плутано розповів про те, що дружина вистежила його того дня, влаштувала скандал. Він їй відповів на це, що вона сама захотіла розлучитися, і ходив він до старої подруги та її чоловіка, та й взагалі вона не повинна лізти тепер у його життя.

Після цього вони помирилися, але дружина хоче перевірити слова колишнього. Вона знайшла мій номер у нього в телефоні та збирається зателефонувати.

Сергій почав просити нічого їй не казати. Я була, м’яко кажучи, шокована. Але все-таки погодилася взяти участь у цьому обмані. Наступного дня вона справді зателефонувала. Довелося спритно брехати про стару дружбу, про те, що ми були сусідами у дитинстві.

Дружина Сергія наче повірила мені. Я відчувала себе якоюсь використаною дівкою. Ще неприємніше було потім, коли я дізналася, що після народження сина колишній ще зраджував з іншими жінками.

Мені стало шкода його дружину. Після цієї історії я поклялася собі, що ніколи не вступатиму у стосунки з одруженими чоловіками.

КІНЕЦЬ.