Жінка я давно немолода, давно у шлюбі. З чоловіком Ярославом ми живемо разом у шлюбі вже більше 10-ти років, і шлюбом нашим я таки задоволена.

Хоча ми з моїм чоловіком зовсім різні люди, нас виховували зовсім по-різному. Мене батьки після школи та університету, відпустили у вільне життя,хотіли, щоб я виросла достойною та самостійною людиною.

А батьків так виховували мої бабусі та дідусі: як тільки дитина закінчує школу і більш менш стає на ноги, його відправляють жити своїм життям. Тобто допомога все ж є, але тільки в самі необхідні моменти, коли їм було дійсно важко тоді.

Так виховували і мене. Мої батьки зараз часто мені телефонують, цікавляться моїм здоров’ям та моїми фінансами, чи на життя вистачає, але не кидають ніяких подачок при будь-якому зручному випадку. У них є і своє життя, і вони відносяться до мене, як до дорослої людини, яка сама собі на хліб заробляти повинна.

У мого чоловіка взагалі все не так. Батьки Ярослава жили всі роки лише заради своїх дітей. А це означає, що чоловік отримував практично все, що тільки хотів і на що вистачало грошей у його батьків.

Я вважаю, що це ще добре, що Ярослав не виріс справжнім егоїстом, чоловік знайшов хорошу та добреоплачувану роботу, він став самостійним, і добре забезпечує свою сім’ю.

Коли у нас з Ярославом народився маленький синочок, якого ми довго чекали, і дуже любили, а після цього пішов у школу, моя свекруха відразу прийшла до нас і сказала:

– У мене є гроші, я всі останні роки робила непогані заощадження, які ми відкладали з чоловіком, я хочу купити вашій дитині квартиру. Вибирайте самі яку і де. Я куплю, я хочу забезпечити майбутнє вашій дитині.

І все, на цьому наша розмова закінчилася. Сказала, як відрізала, вона навіть не запитувала нашої думки щодо цього. Чесно кажучи, квартиру, як просила у нас свекруха, я особисто спочатку не хотіла шукати, навіть думок подібних не було.

Однак чоловік сказав, що мама все одно не залишить його у спокої зі своєю пропозицією, тому в цьому випадку, як і зазвичай, варто краще погодитися з нею відразу, щоб не викликати більш серйозних суперечок, адже вона має серйозні наміри. Вона нічого поганого робити не хоче, а дбає про нашу дитину.

Квартиру ми вибрали досить швидко, в основному через те, що свекруха підганяла нас практично кожен день. Мама телефонувала Ярославові і щоранку запитувала, куди ми їздили, яка вартість, який поверх, і брехати не виходило.

Свекруха квартиру купила. Має серйозний намір оформляти її на нашого сина, але я проти. Мені не хочеться, щоб у моєї дитини було все готове, щоб син не думав, що в житті все так легко дістається нізащо, а все просто так, а щоб сам вчився заробляти собі на життя.

Якщо знатиме ще з дитинства, що йому принесуть все на тарілочці, тоді він просто не буде активним по життю і буде думати, що йому всі зобов’язані або що є бабуся, яка здатна забезпечити свого онука всім, чим необхідно. Не знаю, можливо, я не права, але зараз я в цьому переконана. Не знаю, як поговорити про це зі свекрухою. Я розумію, що вона хоче добра, але від цього може бути лише.

КІНЕЦЬ.