Роман (так звали нового бойфренда) при першій зустрічі налякав мене своїм виглядом. Тяжкий погляд, шрам над бровою, коротка стрижка. Він сказав, що працює в поліції, але складалося враження, що він щойно вийшов із СІЗО. Його мова лише підкріплювала мої відчуття. Але Інні він подобався. Він мав великий будинок з садом і гарний дохід. Очевидно, це були головні козирі Романа для моєї сестри. За рік вони одружилися. Роман спочатку поводився жорстко і холодно стосовно Інни. Так, він дарував їй дорогі подарунки, возив до теплих країн, але завжди й у всьому його слово було останнім. Тепер все змінилося. Схоже, моїй сестрі вдалося зламати й цього вовка

Я дуже хвилююся за свою старшу сестру Інну. Вона завжди й в усьому була лідером. Але, звикнувши до контролю, перестала відчувати межі дозволеного. Через це розпався перший шлюб. Боюся, що й у другого чоловіка незабаром закінчиться терпіння.

З першим чоловіком – Славком – Інна познайомилася, бувши студенткою. Він був на кілька років старший. Високий, красивий спортсмен з інтелігентної сім’ї. Подруги заздрили Інні, яка зуміла всього за пару місяців захомутати такого хлопця. Батьки молодих були не проти їхніх стосунків, і Славік з Інною одружилися.

Але вже на весіллі сестра поводилася так, ніби вона королева, а її чоловік прислуга. Я вирішила, що це просто нервове. До того ж я здогадувалася, що причиною швидкого шлюбу став животик нареченої, що злегка округлився. Інна все заперечувала, але через сім місяців все ж таки з’явився син Тимур.

Останній рік в університеті сестра закінчувала разом із малюком і дуже злилася, оскільки тепер змушена була відкласти кар’єру на кілька років. А ось я не розуміла, чому Інна так реагувала. Слава був добрим і уважним чоловіком, непогано заробляв, їздив на власній іномарці. Його батьки подарували молодятам трикімнатну квартиру з меблями та ремонтом.

Живи та радій! Але ні, сестрі постійно чогось не вистачало. Я помітила, що вона часто критикує чоловіка на людях. На останній Новий рік, який ми відзначали разом із батьками, вона навіть підвищила голос на Славка. І все б нічого, але поруч із подружжям у цей час перебувала свекруха. І навіть вона не збентежила мою сестрицю.

Мабуть, якось у Слави просто здали нерви. До того ж його мама, напевно, натякала йому на невірний вибір супутниці життя.

Якось Інна зі Славою сильно посварилася. Вона демонстративно зібрала речі та поїхала із сином до батьків. Мабуть, вона думала, що чоловік з усіх ніг помчить її повертати. Але вийшло навпаки. Коли через два тижні Інна відчинила двері до їхньої квартири, то зустріла на порозі іншу молоду дівчину, причому в домашніх капцях та халаті.

– Вітаю! Вам кого?

– Доброго дня! Мені взагалі Славу, я – його дружина!

– Дуже приємно. Я – Інна. Слава сьогодні раніше пішов на роботу. Якщо хочете, можете почекати. Ну, або зайдіть пізніше.

– Треба ж. Тезку вибрав на мою заміну, – хмикнула сестра.

– Я, мабуть, зайду згодом.

Звісно, повертатися Інна не стала. Гордість не дозволила. Вона просто подала на розлучення, причиною якого назвала підступну зраду чоловіка. Сестра так театрально зобразила, наскільки розважливо чоловік випроводив її, законну дружину і матір дитини, з їхньої квартири, що суддя їй повірив. Але Інна даремно розраховувала на частку у квартирі. Нерухомість придбали батьки Славка, тому ні про які частки не йшлося.

З другим чоловіком Інна познайомилася, коли підробляла у кафе. Не знаю, чи згадувала вона на той час про першого чоловіка, який дозволяв їй сидіти вдома і не працювати. Хоча, думаю, згадувала і точно злилася.

У кафе, де вона працювала, частенько заходили напідпитку поліціянти та МНС-ники. Вони завжди поводилися нахабно, проте не шкодували чайових. З одним із таких «крутих» Інна закрутила роман.

Роман (так звали нового бойфренда) при першій зустрічі налякав мене своїм виглядом. Тяжкий погляд, шрам над бровою, коротка стрижка. Він сказав, що працює в поліції, але складалося враження, що він щойно вийшов із СІЗО. Його мова лише підкріплювала мої відчуття. Але Інні він подобався. Він мав великий будинок з садом і гарний дохід. Очевидно, це були головні козирі Романа для моєї сестри. За рік вони одружилися, а ще за рік у пари з’явилася дочка Софія.

Після декрету Інна не стала виходити працювати. Вона займалася підбором суконь і бантів для своєї дочки, встигла отримати права водія і тепер самостійно забирала старшого сина зі школи. А ще подружжя завело собаку, точніше, вони подарували її Тимуру. «Ось і казочці кінець», – хотіла б я сказати, але не можу.

Роман спочатку поводився жорстко і холодно стосовно Інни. Так, він дарував їй дорогі подарунки, возив до теплих країн, але завжди й у всьому його слово було останнім. Тепер все змінилося. Схоже, моїй сестрі вдалося зламати й цього вовка.

Кілька тижнів тому ми з сестрою та нашими сім’ями були на весіллі у двоюрідного брата. Здавалося б, довкола атмосфера радості, свята, але тільки не для Інни. Вона весь вечір роздавала команди своєму чоловікові, а під кінець узагалі вигнала його на вулицю в одній сорочці, щоб він освіжився. Між іншим, на вулиці тоді було лише плюс 5.

Роман не став з’ясовувати стосунки на людях, а мовчки відвів Інну, щоб поговорити. Спершу вона слухала його, але це тривало недовго. Інна почала розмахувати руками та підвищувати голос на Романа. До мене долетіла лише одна її фраза: «Ну, і їдь один!». А потім вона різко розвернулася до Романа спиною і пішла до зали, до гостей, з якими весело жартувала та сміялася.

Роман, на мою думку, вчинив як чоловік. Він лишився до кінця свята. Можливо, з любові до Інни, а, можливо, він думав про двох маленьких дітей, яких вони із дружиною взяли на весілля.

Наступного ранку ми відзначали другий день весілля. Я вирішила відверто поговорити із сестрою.

– Привіт, Інно. Як справи?

– Вітання. Все добре. Щоправда, Роман учора трохи перебрав і хропів усю ніч. А так – все гаразд.

– Ось про це я й хотіла з тобою поговорити.

– Про що? Про те, що Рома хропе?

– Ні, що ти принижуєш свого чоловіка, причому на людях. Чоловіки цього не люблять і не вибачають. Невже сумний досвід зі

Славою тебе нічого не навчив?

– А до чого тут Слава? Він – зрадник! Обміняв мене на якусь дівку, навіть таке саме ім’я підібрав, щоб не плутатися.

– Інно, зупинись! Жінка має бути мудрішою. Твоя мета – жити у сім’ї, а не руйнувати її.

– Послухай, сестричка, не лізь-но ти не у свою справу. Може, ти зі своєю родиною розберешся? Дивно, що ти зі своєю мишачою зовнішністю взагалі заміж вийшла. А тепер придивись до мене: чоловіки штабелями готові лягати біля моїх ніг. Отже, Рома повинен цінувати те, що має, і робити те, що я говорю. Усвідомила?

– Вибач. Я просто хотіла допомогти. Ось тільки чоловіки ще недовго будуть падати до твоїх ніг. Крім зовнішності, у жінці ще душа має бути. А в тебе її нема. Вибач, що потурбувала.

Я сто тисяч разів пошкодувала про цю розмову. Я б і рада про неї забути, але Інна – моя сестра. Це зараз вона розпушила хвіст, а якщо Роман її покине, вона прибіжить лити сльози до мене. А мені не хотілося б, щоб вона знову страждала. Навряд чи життя матері-одиначки з двома дітьми можна назвати солодким. Але як я можу їй допомогти? Як показати їй, що через свій поганий характер вона може залишитися біля розбитого корита?

КІНЕЦЬ.