Я залишилася сама після того, як мій чоловік помер кілька років тому.

Ми виростили двох дітей, Надю та Івана, яким ми дали добру освіту та допомогли придбати власне окреме житло.

Однак після смерті мого чоловіка я зрозуміла, що ми дуже погано їх виховали, про що я й досі жалкую.

Я вийшла на пенсію рік тому і мешкаю тільки на ці гроші.

Щоб сплатити комунальні платежі, купити найдешевшу та необхідну їжу – я витрачаю всі ці гроші до останньої копійки.

Мої діти ніколи не думали про те, щоб допомогти мені і зараз ми рідко спілкуємося.

Моя дочка відвідала мене лише один раз.

Коли вона побачила мій порожній холодильник, я не сказала їй правди, бо мені було соромно за своє становище.

Син і дочка – досить забезпечені люди і живуть безбідно, але вони не виявляють жодного інтересу до мого життя.

Схоже, вони навіть не обізнані про моє тяжке становище. Тим часом діти моєї сестри завжди допомагають їй, купуючи якісні продукти, самі оплачуючи комунальні платежі – а нещодавно навіть розпочали ремонт у її квартирі.

Я намагалася дати своїм дітям усе, що могла, і ніколи не забувала своїх батьків, які допомагали мені у всьому, у чому могли.

Коли мої батьки померли, ми продали їхній будинок, а гроші віддали дітям, які їх не дуже потребували.

Мої подруги радять мені прямо розповісти своїм дітям про мої фінансові труднощі, але мені соромно просити у них грошей.

Мені ще соромно за своїх дітей, і я досі не розумію, якої помилки я припустилася, виховуючи їх.

КІНЕЦЬ.